Люди-історії, які працюють серед нас!

Kernel — це насамперед команда людей. Кожен із яких щодня робить свій внесок у розвиток компанії, ділиться досвідом, підтримує колег і знаходить сенс у тому, чим займається. Хтось приходить у Kernel на початку професійного шляху, хтось працює вже десятиліттями, і кожна історія варта уваги.

Сьогодні знайомимо вас з історіями колег, які щодня доводять, що досвід, підтримка й відповідальність формують культуру та сталість у роботі.

Знайомтесь: Лариса Вернер, старший технік з обліку Трансбалктерміналу, яка працює на терміналі 28 років, Євген Малахов, майстер виробничої дільниці Супрунівського елеватора, який прийшов у Kernel 17 років назад, та Вікторія Продан, провідна інженерка з екології Західного елеваторного блоку, яка майже 12 років присвятила роботі в нашій  компанії.

— Ларисо Миколаївно, розкажіть, як ви прийшли до команди Kernel?

— Чорноморськ — портове місто, і робота в транспортному терміналі вважалася престижною. Саме коли будували новий зерновий комплекс, я влаштувалася зважувальницею: контролювали зважування вагонів. Потім почалось зростання: була старшою в групі зважування, згодом стала начальницею групи. Коли я прийшла до Трансбалктерміналу у грудні 1997 року, компанія ще не була в складі Kernel. А після приєднання мені запропонували посаду старшого техніка. Зараз я керую обліком відвантаження і приймання зерна.

— Що, з вашого великого досвіду, змінилось у компанії з моменту, коли почалась історія Kernel?

— Зміни відчутні. По-перше, постійно щось робиться для добробуту людей, нам обладнали роздягальні, душові. Лише здається, що це дрібниці, але вони дуже важливі для щоденного комфорту. По-друге, відбувається автоматизація. Раніше все було вручну, зараз програми, системи, усе стало швидше і легше. Ми ростемо. І якби не війна, уже давно завершили б реконструкцію термінала.

Звичайно, зараз нелегко. Часті тривоги, евакуації. Але компанія одразу забезпечила нас автобусами, можливістю переміститись до укриттів. Реагуємо швидко. Це дуже важливо.

— Що найбільше подобається у вашій роботі?

— По перше, я люблю цифри. По-друге, я завжди була й залишаюсь активною. Я голова трудового колективу. Тож я постійно в русі, у спілкуванні з колегами. У мене багато ідей і тут їх підтримують, допомагають реалізувати. Наприклад, ми мали проблему з архівом, було трохи незручно зберігати документи. І я запропонувала ідею створити просторий архів на Трансбалктерміналі. Ми його зробили, і тепер там значно комфортніше працювати. Також давно мрію, щоб на підприємстві зʼявилась кімната відпочинку чи куточок з тренажерами, щоб люди могли трохи розслабитися. Можливо, це реалізується.

— Яка атмосфера панує у вашому колективі?

— Підтримка. Тут людей цінують. Це дуже приємно. Я можу з будь-яким питанням підійти до керівництва. Усі відкриті, ввічливі, завжди вітаються, питають, як справи. У нас справді людяна атмосфера. І, що важливо, у складні періоди колеги та керівництво теж дуже підтримує. Колись мій син теж працював у Kernel, а потім пішов воювати, був поранений. І компанія допомагала. Є відчуття, що це не просто місце роботи, а надійна опора.

— Пане Євгене, розкажіть, як почався ваш шлях в компанії?

— Мій шлях у Kernel розпочався ще на Полтавській дільниці у 2007 році, я прийшов туди працювати майстром. Чесно скажу, тоді я ледве міг відрізнити пшеницю від ячменю чи овес від жита. Для мене усе починалось буквально з нуля: обладнання, зерносушарки, процеси. Довелось усьому вчитись з нуля. Але дуже допомогли колеги, зокрема мій одногрупник, який на той час уже працював на елеваторі. Він і запросив мене доєднатись до команди. Він мене скеровував, підказував, тож поступово я почав розбиратися й захопився цією справою.

— Що саме вас захопило?

— Мені було цікаво розібратися з усім процесом від надходження зерна з поля до його сушіння, сепарації й відвантаження в порт. Хотілось зрозуміти, як усе працює. У Kernel багато можливостей для розвитку: тренінги, навчання, обмін досвідом, усе можна спитати, навіть завітати до колег з іншого міста й подивитись, як все працює. Це  постійний рух уперед.

— А як виглядає цей обмін досвідом на практиці?

— Я давно в компанії і з багатьма встиг встановити добрі стосунки. Наприклад, у нас дуже злагоджена взаємодія з ІТ-службою. Якщо виникає питання, достатньо набрати або написати, і завжди отримаєш підтримку. Це стосується не лише технічної частини, в будь-якому департаменті можна знайти людину, яка допоможе.

До того ж, у підпорядкуванні майстра від 10 до 30 осіб, залежно від об’єкта. І з кожним треба бути трохи психологом. Я завжди намагаюсь зрозуміти людину: чому вона прийшла з поганим настроєм, чому щось не виходить. Іноді просто потрібно допомогти на старті, а далі вона впорається. Мій принцип: вислухати й знайти індивідуальний підхід.

Наставництво — наразі це частина моєї роботи. Я вважаю, що краще навчити, підказати, розʼяснити щось додатково, щоб співробітник міг самостійно виконувати роботу, аніж контролювати кожен крок. Досвід треба передавати — це основа сильної команди.

— Оскільки ви самі ділитесь знаннями, цікаво дізнатись, чим для вас були корисні навчання від компанії?

— Нещодавно проходили навчання з перевезення зерна залізницею: як оформляється документація, хто за що відповідає. Були також тренінги з ХАССП. Я навіть допомагав розробляти деякі його пункти, коли ця система впроваджувалась на Супрунівці. Навчання важливі, бо вони тримають у тонусі, дають нову інформацію. Я із цікавістю проходжу курси, наприклад, по Excel або Outlook — те, що актуальне для щоденної роботи.

— Що змінилось у компанії за роки вашої роботи?

— Більше стало комунікації та взаємодії між підрозділами. Є обміни досвідом між елеваторами, зустрічі, тренінги, виїзні навчання — це дуже цінно. Змінилося відчуття своєї ролі в компанії: тепер ти не просто на своєму елеваторі, а частина великої мережі.

У нас усе постійно оновлюється. Але, мабуть, незмінним залишається бажання розвиватися й допомагати одне одному. Це те, що я бачив з першого дня і бачу досі.

— Вікторіє Олександрівно, розкажіть, будь ласка, як почалася ваша історія в Kernel?

— Я в компанії з 2013 року. Це був старт моєї професійної діяльності, і загалом трудової. Я починала як інженер з охорони праці, працювала на трьох елеваторах одночасно. Але з компанією я була знайома ще з юності, адже мій батько працював у Kernel. Я завжди знала, що дуже хочу працювати саме тут. Бо тут — впевненість у завтрашньому дні, професійна підтримка, розвиток. Для мене це було важливо з самого початку.

— Як перейшли в екологічний напрямок?

— У мене вища економічна освіта. Але коли настав момент йти своїм шляхом, я зрозуміла, що мені цікаво працювати з людьми, з персоналом. І тоді якраз була вакансія інженера з охорони праці. Спочатку дуже боялася, бо не було профільної освіти. Але я пройшла багато курсів, навчань, щоби відповідати посаді.

Потім була декретна відпустка. І саме тоді компанія розділила напрями охорони праці та охорони навколишнього середовища. Зі мною почала спілкуватися Тамара Вікторівна Білова, моя майбутня керівниця. Вона запропонувала спробувати себе в екології. І я дуже вдячна їй за це. Вона, по суті, побачила в мені цей потенціал і допомогла мені розкрити його.

Це однозначно мій напрямок. Адже йдеться про відповідальність не лише перед працівниками, а перед усім суспільством. Це змінило мій погляд на професію. У 2018 році я стала екологом елеваторних блоків. У 2020 — ще й екологом двох кластерів агробізнесу. Сьогодні я відповідаю за 8 елеваторів західного блоку та два кластери — центральний і західний. Це значне охоплення, яке вимагає системного мислення: бачити всю картину від початку виробничого процесу до фінального етапу.

— Розкажіть, над чим працюєте зараз?

— Робота еколога — це про те, щоб допомагати бізнесу рости в гармонії з довкіллям, із землею, водою, повітрям. Усе змінюється, ми йдемо до ЄС, де законодавство більш жорстке. Kernel — відповідальна компанія. Тому ми, як екологи, повинні не лише перевіряти виконання норм, а й ініціювати правильні процеси.

Наприклад, зараз реалізується проєкт переведення зерносушарок з природного газу на скраплений. Це викликано воєнними умовами, нестабільністю ринку енергоресурсів. І це дуже комплексна робота. Еколог — частина цієї системи: документальне забезпечення, дозвільні процедури, консультації. Ми не можемо щось просто побудувати, усе має відповідати нормам.

— Ви знаходитесь у постійному контакті з різними підприємствами та підрозділами. Я складається ваша комунікація з командою?

— У нашому відділі всього 12 людей разом із керівником, на всю компанію. У кожного свій напрям. За мною — елеватори та кластери агробізнесу. Комунікація  дуже відкрита. Люди усвідомлюють, що без еколога зараз нікуди. Закон змінюється дуже швидко, і ми допомагаємо розібратися, діяти правильно з самого початку, а не «заднім числом».

Керівники на місцях свідомі. Вони розуміють: якщо еколог щось не дозволяє, то це не через примху, а через реальні вимоги закону. Ми не в чистому полі працюємо, ми поряд із громадами. І люди не мовчать, якщо їх щось не влаштовує. Це теж відповідальність. І наші керівники це поважають.

— Чим вам найбільше подобається ваша робота?

— Мабуть, тим, що я справді люблю те, що роблю. Це як хобі, що стало професією. І хоча це дуже велика відповідальність і виклики, мені це подобається. Весь час треба балансувати між виробництвом, економікою, екологією. І це тримає у формі.

Ми вчимо колег, як зробити все правильно, з найменшими ризиками, з повагою до природи, до суспільства, до репутації компанії. Бо кожен неправильний крок — це і шкода довкіллю, і фінансовий збиток, і репутаційні втрати.

— Які принципи допомагають вам залишатися ефективною та натхненною?

— Я завжди кажу: «Дивіться на природу як на своє». От чи дозволили б ви у себе вдома викорчувати дерева, виливати масло в річку чи закопати сміття? Напевно, ні. Так само треба ставитись до своєї роботи.

І це працює. Бо свідомість людей за ці роки дуже зросла. Всі розуміють, що екофрендлі — це не просто тренд, а нова норма. Це вже частина культури. І я пишаюсь, що ми частина цієї трансформації.

Дякуємо за натхненні розповіді та відданість справі протягом багатьох років! В котрий раз стверджуємось, шо кожна людина в Kernel — це командність, довіра та відкритість. Люди — найбільша цінність нашої компанії! Бажаємо особистих і професійних успіхів!