Вячеслав Руднєв: «Рух — це життя! Поки ми рухаємося, ми живемо»

Ви зі спортом практично все життя. Який вид спорту освоїли першим?

Напевно, велоспорт. На другий день народження батько купив мені велосипед «Зайка-2». Мій перший виклик — навчитися на ньому їздити. Зараз розумію, що велосипед був для батьків своєрідним інструментом контролю непосидючого хлопця. В школі я зацікавився командними видами спорту — баскетболом і футболом. Міг захопитися грою і запізнитися на урок. Простояти за це в кутку, але на перерві знову йшов грати футбол із хлопцями. Зараз  більше віддаю перевагу настільному тенісу. Футбол останнім часом граю хіба що  в команді молодшого сина — для тих, кому ще не виповнилося 15 років

Де і з ким зараз граєте в настільний теніс?

Встановили на дільниці тенісний стіл, запрошую до гри колег. Правда, їм не дуже подобається зі мною змагатися, бо я постійно виграю 🙂

Жарти жартами, але обідню перерву я можу повністю використати на гру. Потім прийняти душ, переодягнутися і до праці. Навіть не обідаю, мені вистачає того заряду позитивних емоцій, який отримую в процесі гри. Інакше кажучи, спорт — моя духовна їжа. Можу залишитися на кілька годин після роботи, якщо суперник вміє грати і полюбляє розмовляти на різні теми.

Одним з кращих моїх суперників  був майстер на дільниці, який пішов на підвищення і зараз працює в Яготині. Коли він приїжджає додому, то телефонує та питає, чи можна прийти поспілкуватися. Я вже розумію, що наше спілкування буде відбуватися за тенісним столом.

Граю також в гостях у старшого сина. Я приїжджаю до нього в Київ, ми беремо ракетки і йдемо в парк. Можемо грати цілою родиною: старший син з дружиною і я з молодшим сином. Команда на команду. Часом — з незнайомими людьми. Маю досвід і з досить серйозними суперниками — кандидатами в майстри спорту.

Скільки триває така гра?

Зазвичай гра в настільний теніс триває до 11 очок або до 21 очка. У мене все вимірюється партіями — 10-15, мінімум 5. Їх можна грати від 15 до 30 хв. Усе залежить від суперника. Останній раз ми з молодшим сином грали «2 на 2» проти колег. Зіграли 15 партій, розійшлися з рахунком 7:8 на користь нашої родини. Після такої запеклої боротьби моя футболка була наскрізь мокра.

В якому ще виді спорту хотіли б прокачати свою майстерність?

Мені цікавий лижний спорт. Я виріс на півдні країни — у Миколаївській області. Не секрет, що в степовій зоні проблеми зі снігом. Уже в дорослому віці я з родиною поїхав у гори. Із задоволенням катався з синами на лижах. А кілька років тому наша компанія проводила нараду в Карпатах з активною частиною — лижними спусками. Тижня два я готувався до цієї поїздки — присідав на одній нозі, щоб прийти у форму після попередніх травм. Незважаючи ні на що, я прагнув бути на рівні з колегами.

Які позитивні зміни від спортивного способу життя можете виділити?

 Я все життя займався спортом на аматорському рівні. У мене такий тип темпераменту, який вимагає постійного руху. Був період в житті, коли вистачало спалених на роботі та вдома калорій. Але згодом помітив наступне: чим більше рухаюся, тим краще себе почуваю.

Буває, що настрій не дуже гарний, але після заняття спортом він одразу піднімається. Буває, прокидаєшся — рука чи спина не розгинається. Встаєш, робиш легеньку зарядку і відчуваєш, що повертаєшся в стрій. Рух — це життя! Поки ми рухаємося, ми живемо. Тим більше, активний спосіб життя відволікає нас від проблем сьогодення. Тому спорт — один із найефективніших способів уникнути вигорання.

Як вам вдається гармонійно поєднувати керівну посаду з різними активностями?

Мій девіз: найкращий відпочинок — це зміна видів діяльності. Попрацював 2-3 години в кабінеті — все, треба пройтися по території. Без вагань піднімаюся на останній поверх силкорпусу — до 40 м висоти. А раніше мені було важко повертатися додому — на 5 поверх. Зараз з легкістю несу в одній руці 20-літровий бутель з водою, в іншій — сумку з ноутбуком. І все гаразд, усе чудово.

Як мотивувати себе займатися спортом?

 Краща мотивація — це власний приклад. Нещодавно я брав участь у корпоративно-спортивному челенджі «Кроковий виклик». На етапі 10 тис. кроків ми з сім’єю поверталися від батьків. Приїхавши додому побачив, що маю лише 4,8 тис. кроків. Рідних відправив відпочивати, бо була вже 22 год, а сам пішов виконувати завдання. Повернувся вже після 23 години, втомлений але щасливий: своєї мети досягнув. Запитаєте, для чого це все? Щоб і на пенсії  відчувати себе повноцінною людиною, яка може і працювати, і відпочивати на всі 100%.