Олексій та Марина Сарана – надихаючі історії волонтерів Kernel

Ділитись результатами — це часто про цифри. Але цінніше за цифри — емоції, відчуття та враження. За 10 місяців проєкту «Корпоративний волонтер» ми стали свідками неймовірних історій на межі дива, карколомного збігу обставин та щасливих випадків. Це історії захисників, захисниць та самих волонтерів.

Ділитись справжніми історіями натхнення, які волонтерська спільнота збирала протягом цього часу — наша данина всім залученим в проєкт. Заваріть собі філіжанку кави або чаю, влаштуйтесь зручніше і слухайте першу історію натхнення про життя та волонтерський шлях Олексія Сарани.

Ми точно знали, що наш перший гість — старший майстер Девладівського елеватора Олексій Сарана. Він один з найактивніших учасників спільноти «Корпоративний волонтер». І він точно знає ціну та різницю між цивільним та воєнним життям, адже сам служив у лавах ЗСУ. Після демобілізації повернувся на роботу в Kernel, приєднався до волонтерської спільноти та більше — залучив до волонтерської справи свою дружину. Але про все по черзі.

Олексію, зараз ти волонтер — ex-військовий. Як складався твій шлях?

У перші дні повномасштабного вторгнення я пішов добровольцем. Ми з хлопцями організовували блокпости в нашій громаді, а потім нас офіційно зарахували до 129-ї бригади Територіальної оборони Кривого Рогу. Спочатку навіть не було жодних офіційних документів, але ми не думали про бюрократію — головне було захистити своїх близьких, свою землю. Потім нас зарахували до лав ЗСУ, де я служив до травня 2023 року.

Після служби повернувся в Kernel, де мені дали тривалу відпустку для адаптації. Дякую компанії за підтримку. Це було дуже важливо, адже перші місяці після повернення найважчі.

Що для тебе було найскладніше за цей час?

Знайти себе у мирному житті.

Думками постійно повертався на фронт, був роздратований, іноді агресивний. Дуже вдячний моїй дружині та дітям — вони мене підтримували. Багато побратимів проходять через це. Тому зараз я намагаюся допомагати їм хоча би морально: розмовляю, підтримую, пояснюю, що адаптація — це складний, але необхідний процес.

 Як почалась історія твого волонтерства?

Волонтерством я займався ще під час служби — допомагав побратимам. Але активно відвідувати госпіталі почав у 2024 році, коли Kernel запустив «Корпоративний волонтер» — проєкт з підтримки поранених військових. Я одразу долучився та залучив свою дружину Марину до корпоративного волонтерства, адже ми розуміємо, що підтримка поранених вкрай необхідна. Компанія забезпечує нас транспортом, але іноді ми використовуємо власні авто. Ми привозимо необхідні речі, спілкуємося з бійцями, підтримуємо їх. Це важливо і для них, і для нас самих.

 Яка найбільша потреба поранених у госпіталях?

У першу чергу увага. Вони мають відчувати, що про них не забули. Так, ми привозимо набори Відновлення, але й просто розмовляємо з хлопцями, слухаємо їх. Це надважливо! Часом буває, що краще помовчати та просто побути поруч.

А що військові кажуть у відповідь на набори Відновлення?

«Це все мені?» (Олексій сміється). Це питання чуємо досить часто. Ми бачимо, як у хлопців світяться очі, як вони з хвилюванням відкривають пакунки, посміхаються, обмінюються враженнями. Kernel формує якісні набори, у яких є всі необхідні речі: спортивний одяг, вітаміни, капці, засоби гігієни тощо.

Відчувається, що тебе надихає ця справа.

Саме так. Я порахував, що ми з дружиною вже відвідали 44 підопічних у госпіталях. А найтепліші моменти трапляються, коли нам пишуть вже після одужання. Надсилають фото у строю, на позиціях, поруч із побратимами. Дякують за підтримку та розповідають, як наша увага та набори стали підтримкою у складні дні, допомогли відчути, що вони не самі. Я розуміємо, що ми передаємо не просто речі — ми передаємо турботу. І це мотивує рухатися далі, а настрій хлопців передається і нам.

Волонтерство потрібно не лише тим, кому допомагають, а й самим волонтерам. Це дає відчуття, що ти робиш щось важливе, не стоїш осторонь. Після кожної поїздки наповнюєшся відчуттям, що зробив добру справу, отже, наші старання дійсно важливі.

Олексію, дякуємо тобі за розмову. Бажаємо тобі сил та енергії у твоїй важливій місії!