Наталія Клименко, менеджерка HR-проєктів і Executive search, тренерка компетенції «Готовність до змін»
Це ваш перший досвід тренером чи й раніше пробували себе в ролі наставника?
Давно працюю в сфері HR. Моя робота тісно пов’язана з людьми, однак бути тренером – це зовсім інший рівень спілкування. Тут ми навчаємось, дивимось на себе з різних сторін, спілкуємось із однодумцями, з кожним наступним тренінгом стаємо трішки кращими і впевненішими в собі та своїх силах.
Як обирали компетенцію? Чи одразу відчули, що перебуваєте на своєму місці?
Чесно кажучи, вибір компетенції – невипадковий. Мені завжди була цікава природа змін, яким чином вони відбуваються і з якими складнощами людина може стикнутися. Проте перспектива особистих змін чи зміни навколишнього простору на практиці мені не дуже подобалися. Стоп-фактором було відчуття комфорту. З часом зрозуміла, що стою на одному місці. Тоді кинула собі виклик і вирішила стати тренером.
Спочатку було страшно. Уявіть, ви добре підготувалися, налаштувалися на тренінг, вдало стартували. Всі працюють, усе йде за планом. Аж раптом чуєте його… Несподіване і, можливо, провокаційне питання, на яке у вас немає відповіді. Страх минув лише тоді, коли усвідомила, що не знати чогось – нормально. І це не кінець світу, а шанс перейти на новий етап розвитку.
У сучасних умовах наскільки корисною може бути компетенція, яку ви тренуєте?
Вважаю готовність до змін ключовою компетенцією швидкозмінного світу. Сучасний VUCA-світ (нестабільний, невизначений, складний і неоднозначний), «чорні лебеді» (рідкісні події, що мають вагомі наслідки), неймовірне прискорення всього відображається і на професійних вимогах до особистості.
Зміни – рушійна сила успіху, і там, де вони відсутні, панує застій та регрес. Водночас людина сприймає зміни через дві полярні точки зору, які постійно конфліктують між собою. З одного боку, всі ми чудово розуміємо, що для досягнення успіху в будь-якій сфері життя необхідно впустити туди зміни. Це дозволить накопичувати нові знання, використовувати нетипові моделі поведінки. І людина з радістю б змінювалася б, якби не інша сторона медалі. Та, яка змушує залишити помисли про рух вперед позаду і задовольнятися тим, що маємо зараз. Йдеться про страх, побоювання допустити помилку та втратити усе, накопичене протягом довгих років праці. Свою роль відіграє і внутрішнє бажання людини залишатися у зоні комфорту, де немає жодних протиріч і хоч не завжди добре, зате стабільно.
Можна наводити безліч прикладів, особливо в умовах нової реальності. Спочатку пандемія, тепер війна. Нам доводиться постійно переналаштовувати свій побут, робочі процеси, вчитися жити по-іншому і залишатися при цьому в ресурсі. Наскільки швидко ми можемо звикнути до змін і адаптуватися залежить від нашого психічного стану, типу темпераменту. Головне у цьому процесі – перестати боятися і розпочати шлях до втілення задуманого.
На тренінгах ми розбираємо актуальні кейси, досліджуємо природу походження супротиву до змін. У результаті – починаємо краще розуміти себе, навчаємося сприймати зміни безболісно, використовувати їх з користю для себе і оточуючих.
Чи реально поєднувати поточну роботу і тренерство?
Сучасний світ вимагає від нас багатозадачності. Ми повинні бути постійно на зв’язку, вміти перемикатися між справами, які потребують невідкладних дій, і вирішувати кілька питань одночасно. Готовність до змін в чистому вигляді. Тож поєднуючи кілька справ, відчуваючи відповідальність за всі напрямки своєї діяльності, починаєш працювати з надшвидкістю.
Не можна схибити чи відступити, бо це – твій бренд, твоє обличчя і репутація. Кожен тренінг вимагає підготовки, просто підключитися і вигадати щось у процесі не вийде. Мені пощастило з колегою та напарницею, з якою готуємось до тренінгів у кожну вільну хвилину, відшукуємо цікаві кейси і приклади. Викладаємося під час навчань на всі 150%.
Цікаво, де ви черпаєте силу, енергію і мотивацію? Поділіться сценарієм вашого ідеального відпочинку.
Що більше роботи, то більше встигаю 🙂 Насправді мене мотивують результати й усвідомлення їх цінності. Я заряджаюсь енергією від оптимістично налаштованих людей та спілкування з рідними. Ідеальний відпочинок – це подорожі. Втім зараз, коли відкриті всі кордони й можна побачити увесь світ, хочеться бути вдома. Сподіваюсь, що ми скоро повернемося до звичного життя і будемо радіти улюбленим речам.
Що треба вміти і знати, щоб стати внутрішнім тренером?
Хтось вважає, що потрібно бути чудовим оратором – яскравим, харизматичним та всебічно розвиненим. На мій погляд, головне – бажання працювати, вірити в себе і людей.
Діяльність внутрішнього тренера спрямована на результат, який збігається зі стратегічними цілями компанії. Вміння дотримуватися цих орієнтирів, бути наставником, фасилітатором, консультантом, агентом змін, мабуть, основні риси компетентного спеціаліста.
Що порадите тим колегам, які відчувають у собі потенціал до тренерства, але не наважуються спробувати?
«До біса все, бери й роби! Бо якщо ти можеш уявити, то можеш і зробити!»
Потенціал – це велика сила і приховані можливості. Те, що допомагає рости, розвиватися і досягати успіху. Не потрібно чекати влучного моменту, головне вірити в себе.
Яку суперздібність обрали б, якби випала така можливість? Стати Богинею Перемоги – Нікою, Афіною чи Вікторією. Байдуже, як називатися, аби тільки закінчилась війна і ми повернулись до свого прекрасного життя.
З якою живою істотою ви асоціюєте роботу тренера? Із зеброю. Незважаючи на подібність, кожна зебра має абсолютно унікальне розташування смуг на шкірі. Двох однакових зебр просто не існує в природі. Однакових тренерів чи тренінгів теж. Кожен – особливий.
Однією фразою підтримайте колег. Мао Цзедун говорив: «Людина, яка відчула вітер змін, має будувати не щит від вітру, а вітряк». Успіху і попутного вітру вашим вітрилам!
