Роман Карташев, бізнес-аналітик з економічної безпеки, тренер з компетенції «Відповідальність»
Романе, розкажіть про ваше становлення як внутрішнього тренера.
Коли я дізнався про Інститут внутрішніх тренерів Kernel – одразу загорівся. Колись я працював у банку та навчав співробітників вираховувати шахраїв, тому мені хотілося повторити викладацький досвід. Я люблю і викладати, і вчитися. Часто тренери бояться виступати – мені ж це зовсім не важко. Підготовка, я вважаю, є складнішим та довшим процесом. Тренінг триває 8 годин, а готуватися до нього треба за декілька днів, та ще після нього я обов’язково аналізую зворотний зв’язок та думки, які почув від аудиторії. Але у мене є дуже велике бажання викладати і відчувати цей адреналін, якого не вистачає під час рутинної діяльності. Як казав Конфуцій: «Виберіть собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті». Тренерство і є цією «роботою», тому не створює додаткового навантаження.
Як ви вимірюєте ефективність своєї роботи?
На першому етапі мені важливо завоювати довіру аудиторії, довести, що я знаюся на темі. Я бачу, що мені це вдається, коли слухачі кажуть, що ніколи навіть не задумувалися над інформацією, яку я до них доношу, вбачають нові акценти у тому, чого раніше не помічали. А на другому етапі (і, власне, це мета всього тренінгу!) – знищити страх відповідальності. Я хочу, щоб учасники моїх тренінгів почали мислити по-іншому та замінили фразу «Я постараюся» на «Я зроблю». Коли я чую відгуки: «Відповідальність – це чудово, тепер я не боюся її на себе брати», то розумію, що тренінг вдався і моя мета досягнута.
Поділіться лайфхаками, як ви завойовуєте довіру аудиторії.
У цьому дуже допомагає почуття гумору та посмішка. Неможливо не посміхатися, коли людина посміхається тобі – ось найпростіший лайфхак. Взагалі я люблю влучні жарти. Одного разу у нас на тренінгу були проблеми з інтернетом. На питання від нашого куратора Наталії «Що трапилося?» я відповів у чаті відомим мемом: «Наташа, ми все уронили! Взагалі все!» Після цього довго сміялися, і накладка вже не здавалася такою неприємною. Також важливо наповнювати матеріал цікавими прикладами, до яких слухачі не будуть байдужими.
Як змінилося ваше життя, коли ви стали викладати?
Можливість стати внутрішнім тренером Kernel принесла величезний сплеск ентузіазму та енергії. Моя власна ефективність виросла. Я з великим бажанням кинувся опановувати всі можливості, які надає тренерська робота, – і вони мене окрилили.
Що ви порадите своїм колегам, які відчувають потенціал бути тренером, але поки що вагаються?
Я раджу йти і пробувати… Ні, слово «пробувати» – це не про відповідальність! Тому не пробувати, а робити. І жодним чином не сумніватися – вам сподобається!
Якби ви могли обрати суперздібність, якою б вона була? Читати думки, щоб краще розуміти мотиви людей.
Ким ви мріяли бути у дитинстві? Банкіром, як Скрудж Макдак 🙂
З ким або чим ви б порівняли роботу тренера? З професією диригента, бо необхідно слідкувати і за «нотами», і за «оркестром».
У який колір ви б розмалювати компетенцію, яку викладаєте? У червоний, адже відповідальність – це не тільки про роботу. Вона червоною ниткою проходить крізь наше життя, тому що стосується майже всіх її аспектів.
Однією фразою запросіть колег на свій тренінг. «Відповідальність – це той вантаж, який приємно нести. Приходьте – не пошкодуєте!»
