Тетяна Караваєва, HR бізнес-партнерка Управляючої Компанії, тренерка компетенції «Готовність до змін»
Це ваш перший досвід тренером? Хотіли б надалі розвиватися у цьому напрямку?
Досвід публічних виступів у мене був, але в ролі тренера – вперше. До Інституту Внутрішніх Тренерів неодноразово була у ролі учасниці, координаторки та замовника подібних навчань. Теоретична база в поєднанні з практикою виступів перед аудиторіями на різних організаційних рівнях стала мені в пригоді.
Схиляюся до думки, що кожному варто робити ставку на свої сильні сторони. Наприклад, мені подобається навчати і передавати далі отриманий досвід, підтримувати, консультувати. Тож нещодавно я підтвердила ще й статус сертифікованого консультанта-коуча з когнітивно-поведінкової терапії. Серед багатьох навчань, що проходила в компанії, медіація відгукнулася сильніше. Гадаю, в майбутньому було б корисно зануритися глибше і в цю тему: налагодження комунікації задля врегулювання конфліктів. Що ж до передачі знань, усі додаткові знання дають мені певне особисте морально-експертне право ділитися корисностями з іншими. До того ж, я за освітою педагог.
Чи відчували хвилювання перед стартом тренінгів і як справлялися з ним? Поділіться дієвим лайфхаком.
Хвилюватися – природньо. Втім переживаєш хвилювання приємного очікування і вже після першого тренінгу відчуваєш прилив додаткових сил. Ти чимало віддаєш, але отримуєш невимовно більше! Обмін інформацією, емоціями, вібраціями з учасниками – це унікальне джерело позитивної енергії, яке в непростий час набуває особливого значення.
До слова, чим може бути корисною компетенція, яку ви тренуєте, в сьогоднішніх умовах?
Готовність до змін – одна з тих компетенцій, користь якої важко переоцінити. Минулого року свіжим кейсом була пандемія, тоді ми обговорювали зміни буквально «по гарячих слідах». Як на них реагувати, як з ними впоратися, як сфокусуватися на перевагах.
До того, що відбувається у нас в країні зараз, не були готові навіть найбільші песимісти. Але ми точно знайдемо вихід. Розуміння природи нашого сприйняття навколишнього світу допомагає підсилити внутрішні ресурси. Усвідомлюючи неминучість змін, ми вчимося керувати ситуацією на кожному етапі та впливати на розвиток подій.
Людям важливо зрозуміти свою емоційну межу. З актуального: якщо постійне гортання стрічки новин розхитує вас зсередини, тоді не варто в них занурюватися. Віддавайте перевагу речам, які вас збагачують, підсилюють, а не спустошують.
Як вам вдається поєднувати поточну роботу з роботою тренером? Чи підтримують рідні?
Поєднувати ці два напрямки цілком реально. Приділяючи свій час підготовці до тренінгу, витрачаючи два дні на проведення навчання, ти автоматично пришвидшуєшся і в інших справах. Чи могла б я робити більше поточної роботи, якби відмовилася від тренерства? Не думаю. Від однотипних завдань мозок швидко втомлюється, а вміння перемикатися між справами дозволяє залишатися в ресурсі. Тож бути тренером – невід’ємна частина моєї роботи. Рідні бачать мої піднесені емоції після тренінгів, тому реагують позитивно і підтримують.
Як відновлюєтеся після насиченого робочого дня чи тижня? Де черпаєте силу, енергію та мотивацію?
У рідних та друзях. У вірі. У мистецтві, літературі, навчанні, природі, нейропсихології. У довгих піших прогулянках. У глибоких та щирих розмовах з чоловіком, знайомстві з новими людьми. Люблю мандрувати, відвідувати концерти, виставки сучасного та класичного мистецтва. Але тепер через обставини, що складися, частина нашої родини була змушена тимчасово переїхати в інший регіон України. Тож відновлення трохи змінилося, але залишилося навчання, література, музика, спілкування з рідними (хоча й з половиною родини – телефоном), прогулянки новими місцинами. Нам надзвичайно пощастило з громадою, яка нас прийняла – привітні доброзичливі люди, підтримуюча атмосфера, щире і сучасне духовне життя. Звичайно, вдома краще. Вірю, що найближчим часом ми переможемо і все налагодиться. Бо як казав Павло Тичина: «Ми є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!»
А поки – допомагаю, як можу, дякую за кожен новий день, планую, жартую зрештою. Важливо не дати диму війни затягнути увесь небокрай нашого життя. У війні є також місце для «невійни». Це також наше життя і його варто жити.
Ми можемо у цій темряві, як на нічному небі, шукати зорі. Важливо питатися себе, що було твоєю «зіркою» сьогодні: очі, які ми побачили, доброту і єдність, які відчули. Війна загострила цінність самого життя, тих речей, що раніше були просто фоном, а тепер стали неоціненним даром.
Шлях до втілення кар’єрних мрій. Який він у вас?
Дивно, але у мене не було наполегливих мрій, пов’язаних з кар’єрою. Я просто прислухалася до себе, своїх цінностей, знань, прагнень.
Я завжди намагалася орієнтуватися на ціннісний камертон. Адже цінності дають нам невичерпну силу і натхнення. Займалася тим, що виходило найкраще і старалася максимально відповідально використовувати власні резерви. Якщо для когось кар’єра – гора, до найвищої точки якої потрібно дійти, то у мене суто еволюційний шлях розвитку. Намагаюся гармонізувати усі сфери свого життя, аби вони посилювали одне одного і робили життя наповненим.
Що можете порадити колегам, які відчувають у собі потенціал до тренерства, але не наважуються спробувати?
Приймати рішення відповідально. Запитайте себе: «Для чого це мені?», «Для чого це людям, які будуть мене слухати?». Знайшли відповідь – чудово, адже для впевненого кроку вперед потрібно мати мотиваційне підґрунтя. У тренерстві ви почнете тренувати такі м’язи, які зроблять вас сильнішими у сучасному бізнес-середовищі. Мова йде про комунікаційні навички, здатність впливати на аудиторію. Чим більше тренувань, тим адаптивнішими та впевненішими ви стаєте. І ніколи не робіть висновки після першої спроби – пробуйте далі. А потім ви вже потребуватимете цього.
Яку суперздібність обрали б, якби випала така можливість? Допомагати людям порозумітися.
З якою живою істотою ви асоціюєте роботу тренера? З собакою. Ця тварина максимально наближена до людини, вловлює емоції та реагує на них, допомагає у найскладніші моменти.
Однією фразою підтримайте колег. Знайдіть у собі сили і живіть! Бо життя відбувається тут і зараз, а не десь і колись.
Не сповнюйтеся, як писав Стус, ненависті і скверни, а святкуйте життя, поки зорі ясні. Помічайте усе світле і відчувайте вдячність!
