Яна Бессараб, фахівчиня з персоналу, тренерка компетенції «Відповідальність»
Яно, це ваш перший досвід у тренерстві? З якими труднощами вам зустрілися на тренерській позиції і як вдалося їх подолати?
Викладацька діяльність, донесення інформації, виступи на публіці – це те, що завжди мене цікавило. Коли я навчалася у виші, то писала різні статті та із ними виступала. Проте на цьому все, тож я не могла проґавити нагоду під час набору до Інституту Внутрішніх Тренерів.
Щодо складнощів, то спочатку найбільшим викликом стало хвилювання. У мене тремтів голос та руки навіть під час знайомства із групою. Коли я передивлялася свої перші записи як тренера – хапалася за голову і не могла себе впізнати. Але наприкінці навчання мені зробила комплімент Наташа Король, керівниця навчання. Вона сказала, що я дуже внутрішньо виросла і виправила недоліки початківця. І я подумала: «Ну раз керівник бачить мої успіхи, значить, я дійсно молодець, я можу!» Цей момент дав мені неабиякий поштовх, я стала вірити, що у мене все вийде.
Чому ви обрали саме компетенцію «Відповідальність»?
Спочатку я вагалася між двома компетенціями: «Відповідальність» та «Системне мислення». На той час я працювала офіс-менеджером та розуміла, що відповідальність у мене дуже добре розвинена, а системне мислення доведеться прокачувати разом із групою, що теж цікаво і могло б стати викликом. Проте я обрала «Відповідальність» – це напрям, у якому я можу бути прикладом. Системне мислення я ще розвиваю, і коли зрозумію, що воно у мене теж на відмінно, то почну і його викладати. Вважаю, що починати потрібно зі своїх сильних сторін.
Які ваші особисті якості головні у роботі тренером?
Гадаю, моя відповідальність та готовність допомагати. Якщо я можу бути корисною – я маю цю користь приносити. А взагалі я стала тренером, тому що у мене активна життєва позиція, хочу бути скрізь та всюди і будь-якій можливості кажу: «Так!»
Що вас надихає на роботу тренером?
Тренінги – це можливість познайомитися з абсолютно різними людьми, з різними поглядами, ставленням до тренінгу, до поняття «Відповідальність». Кожна людина – це новий досвід.
Після тренінгу я теж кажу: «Вау! А я цього не знала, а я про це не думала, а я так не інтерпретувала. Клас! Хочу ще». Відчуваю, як перезавантажилася та як змінилися мої знання, незважаючи на те, що я викладаю один і той самий матеріал.
Що ви робите, щоб тренінги були цікавими? Ваші особисті лайфхаки.
Жарти, сміх – це завжди розряджає атмосферу, люди розслабляються, починають себе комфортно почувати. Також при знайомстві з групою ми розповідаємо щось про себе: про свої якості, особисті історії тощо – даємо зрозуміти, що ми такі самі, як і наші слухачі.
Чи траплялися курйозні випадки під час тренерської практики?
Коли ми навчалися в Інституті Внутрішніх Тренерів, один лектор казав: «Перші три тренінги ви проведете ідеально, а потім обов’язково щось піде не так!» Тоді у таке складно було повірити, але на п’ятому-шостому тренінгу мене таки наздогнала ця прикмета…
Отже, ми з моїм напарником Романов Карташевим вже кілька годин активно працюємо з аудиторією, і все ідеально. Аж ось на перерві Роман каже: «Знаєш, що ми забули? Представитися!»». Спочатку у мене була паніка, але коли ми повернулися після перерви, то пожартували і все-таки розказали про себе. Тепер маємо помітки на своїх робочих матеріалах: «Обов’язково представитися!» А взагалі мене виручає фраза: «Лише тренер знає, як має проводитися тренінг». Ти можеш змінювати блоки інформації, подавати усе у зручному тобі тоні, настрої. І всі учасники будуть вважати, що так і має бути.
А як родина сприйняла вашу роботу тренером?
Всі мене підтримали, а донечка одного разу навіть довела, що я все роблю не просто так. Коли я вдома готувалася до тренінгу і проговорювала вголос матеріал, вона все уважно слухала. Згодом я їй кажу: «Ну, спробуй зробити», а вона відповідає: «Ні, мама, так не можна говорити! Не «спробуй», а «зроби». Це був епізод із тренінгу, який вона почула, – про те, як мова впливає на нашу відповідальність. І я зрозуміла, що рухаюся у дуже правильному напрямку.
Як ви любите відпочивати?
У мене є хобі, до якого часом ревнує моя родина, – це в’язання. Воно дуже добре допомагає розвантажити голову. Мені не потрібен телевізор чи Youtube, я можу сидіти у тиші та працювати спицями. Навіть коли з родиною збираємося провести вечір за переглядом фільму, я завжди в процесі в’язання.
Що б ви могли порадити тим, хто відчуває в собі потенціал до тренерства, але не наважився подати свою заявку до Інституту Внутрішніх Тренерів?
Відповідати «Так» будь-якій можливості. Якщо це твоє – спробуєш, зачепишся, будеш викладати далі. Не твоє – ти принаймні про це дізнаєшся, отримаєш новий досвід та знання, а головне – ніколи не пошкодуєш, що не спробував.
Яку суперздібність ви обрали б, якби випала така можливість? Висипатися. Витрачати мінімум часу на сон, але при цьому дуже швидко відновлювати сили.
Ким мріяли стати, коли виростите? Слідчим-криміналістом або прокурором.
Якби ви були художником, у який колір ви пофарбували б компетенцію, яку тренуєте? У червоний – важливо бути Відповідальним. Це правило, яке не можна порушувати.
Однією фразою запросіть колег на свій тренінг.
«Якщо ви хочете брати від життя все – потрібно бути відповідальним за свої вчинки та слова. Хочете великих результатів – приходьте на наш тренінг і ми навчимо вас нести відповідальність!»
