Юлія Коваленко, Керівниця відділу адміністративної підтримки персоналу, тренерка компетенції «Управління виконанням»
Юлія, це ваш перший досвід у тренерстві?
Так, я вперше стала тренеркою з компетенцій, але це не перший мій досвід у ролі спікера. У студентські роки я майже 2 роки працювала гідом за кордоном. Я представляла людям туристичні програми: мені також потрібно було ловити їх увагу, знаходити спільну мову, залучати до процесу. У мене дуже добре виходило – комунікація була моєю сильною стороною. Це одна із причин, чому я пішла до Інституту Внутрішніх Тренерів. Стало цікаво згадати минулий досвід, оновити старі навички та, звичайно, відкрити у собі щось нове.
Чи просто було повертатися до публічних виступів?
Було нелегко, тому що моя аудиторія – це управлінці, які багато років працюють у своїй галузі. Вони можуть і мене багато чому навчити! Складно було донести цінність нової інформації, довести, що вона працює. Така моя компетенція – всі знають її основи. Я керівник і учасники мого тренінгу – теж керівники. Але через наш інтенсивний ритм ми забуваємо деталі. Я впевнена, що у майбутньому наші слухачі точно скористаюся отриманими знаннями, підкорегують свої навички, навіть якщо одразу після тренінгу їм буде здаватися, що запам’ятали тільки щось одиничне і найяскравіше.
Чому ви обрали саме компетенцію «Управління виконанням»?
Найбільша складність і стала найбільш привабливим моментом! Це виклик для мене – спілкування саме із такою сильною та компетентною аудиторією, із тими, хто понад 10 років у компанії. Коли я у ролі тренера, то розвиваю у собі компетенцію «Співробітництво». У моїх слухачів можна багато чому навчитися, коли вони ставлять питання, цікавляться. Таким чином і я, і вони розвиваємося одночасно.
Часто говорять, що робота із людьми – найважча, але відчувається, що ви так не вважаєте…
Слушно зауважили! Я вважаю, що робота із людьми – це моє!
Які ваші особисті якості ви вважаєте головними у роботі тренером?
Гіпервідповідальність. Я буду робити все можливе, використовувати будь-які інструменти, щоб залучити людину до процесу, щоб вона була «тут і зараз» у тренінгу.
Що вас мотивує на тренерську діяльність?
Я сама себе мотивую. Від цього я отримую енергію. Це те, чого я хочу, це те, чим наповнююся. У мене так завжди у житті – якщо я знаю, на який результат очікувати, то завжди зможу себе мотивувати на нього. Так, часом опускаються руки, хочеться, щоб у добі було 48 годин, але я ніколи не здаюся. Моя мама про мене говорить: «Бачу мету – не бачу перепон».
А як ви відпочиваєте, щоб перезаряджатися та не вигорати?
Для мене найкращий відпочинок – це вільний час із близькими: активний, цікавий, веселий. Так, гуляючи із сином, я перезавантажуюся і відчуваю себе дитиною. Взимку ми любимо разом валятися у снігу та малювати янголів! А ще люблю також подорожі із друзями. Раз на рік я завжди їжджу у Карпати. Це моє природнє місце сили, гармонії та релаксу. Мені вистачає годину посидіти на терасі та подивитися на велич гір, щоб відчути себе щасливою та повністю наповненою.
Як ваші близькі відреагували на те, що ви стали тренером?
Що б я у житті не робила, мене завжди підтримують мої близькі. Вони пишаються мною і ніколи не критикують, а навпаки – говорять, що у мене все вийде. І в цьому я відчуваю свою внутрішню силу. Вважаю, що людина вільна, коли самостійно може розглядати різні варіанти вибору в будь-якій ситуації і коли в результаті сама приймає рішення і несе за них відповідальність. І я повністю відчуваю себе вільною.
Що б ви порадили тим колегам, які відчувають потенціал до тренерства, але поки не наважуються подати свою заявку до Інституту Внутрішніх Тренерів?
Для початку запитати себе, чи дійсно я цього хочу? Якщо ви справді хочете бути тренером, киньте собі виклик! Не бійтеся, спробуйте. У першу чергу так ви розвиваєте себе.
Ким ви мріяли бути у дитинстві? У ранньому дитинстві – фотомоделлю, пізніше – учителем.
Із якою живою істотою ви порівняли б роботу тренера? Вовк-ватажок. Ватажки відповідають за порядок, за напрямок розвитку, за те, щоб знаходити спільні точки між членами зграї. Те саме робить тренер.
Якби ви були художником, у який би колір ви розфарбували свою компетенцію? У кольори веселки. Моя компетенція – це як поєднання різних циклів розвитку особистості: від новачка до професіонала, тому аспекти у компетенції різні, як кольори у веселки.
Однією фразою запросіть колег на свій тренінг. «Робити неможливе можливим. Якщо ви хочете цього навчитися, приходьте на наш тренінг!»
