Наталя Цокало, провідний фахівець з обліку персоналу, тренер з компетенцій «Співпраця» та «Безперервне вдосконалення»
Чи це ваш перший досвід у якості тренера?
Так, у Kernel я вперше спробувала себе у ролі тренера. Раніше я проводила адаптаційні зустрічі для нових співробітників, розповідала, як легко зробити свої перші кроки в компанії. Коли я прийшла до Інституту внутрішніх тренерів, жодних бар’єрів не відчула, не боялася виступати та імпровізувала, як справжня актриса. Щоденна робота в HR показує лише якусь частину мене. А завдяки тренерству я розкрила себе повністю.
Яку ситуацію в своєму житті вважаєте переломною на шляху до втілення кар’єрних мрій?
Вищу освіту я отримала за напрямком «Економіка та фінанси». Після магістратури працювала за фахом – економістом. Але зрозуміла, що це зовсім мені не до душі, що я хочу працювати з людьми. І так абсолютно випадково склалося, що мене порекомендували до HR-департаменту. Я вдячна долі за цей переломний момент, адже він вирішив моє майбутнє.
У якому форматі вам зручніше проводити тренінги: офлайн чи онлайн?
Я один з небагатьох внутрішніх тренерів, кому випала нагода попрацювати в обох форматах. Однозначно – живе спілкування зі слухачами набагато цікавіше. Влітку я їздила до Чорноморська на Трансбалктермінал та УЧІ. Учасниками тренінгу були люди, які працюють на безперервному виробництві, і навіть море рідко бачать, хоча живуть поряд з ним. Тренінг став для них справжнім перезавантаженням і фізичним, і психологічним. Над темою «Безперервне вдосконалення» ми працювали два дні – з іграми, насиченим спілкуванням, командною роботою. Розбирали психотипи людей, сучасні тенденції, говорили про те, що сьогодні вже діти навчають своїх батьків, про тренд жити довго, лідерів змін, принципи ощадливого виробництва, 5S та оптимізацію процесів на виробництві. На наших очах учасники відкривали себе: ставали лідерами команд, приймали рішення, вели за собою. Було круто.
Що легше: навчати чи навчатися?
На мою думку, навчати важче. Людина, яка навчає, повинна мати хист до цього, вроджені здібності. Тренер має показати корисність інформації, адже він працює з досвідченими людьми, керівниками, експертами у своєму напрямку – і до такої аудиторії потрібно знайти свій підхід. Коли доносиш нову інформацію до людей, ти і сам розкриваєшся по-іншому. І це надихає!
Де ви черпаєте сили та мотивацію?
У подорожах: надихаюся новими країнами, новими людьми, визначними місцями, природою. Я люблю подорожувати кожен раз в нову країну, де ніхто мене не знає, і я нікого не знаю. У такій обстановці можна відволіктися і відчути себе по-новому – як у пригодницькому фільмі.
Що порадите тим колегам, які відчувають у собі потенціал до тренерства, але не наважуються спробувати?
Будьте більш впевненими у собі та не бійтеся аудиторії. Коли ти віриш у себе, ти можеш вести за собою людей. Все можливо та все у наших руках!
Яку суперздібність ви обрали б, якби випала така можливість? Словом лікувати людські душі.
З якою живою істотою ви асоціюєте роботу тренера? Супермен, який летить, розправив крила та вміє із неможливого зробите можливе у будь-якій ситуації.
Якби ви були художником, у який колір пофарбували б компетенцію, яку тренуєте?
Компетенція «Співпраця» – зелений. Це колір, який своїм настроєм створює простір для компромісів.
Компетенція «Безперервне вдосконалення» – помаранчевий. Це колір викликів, яскравих зірок, гарячого сонця, вічного натхнення.
Однією фразою запросіть колег на свій тренінг. Let’s do it! Давайте ми це зробимо!
