Марина Баглай, керівниця відділу організаційного розвитку, компенсацій та аналітики, тренерка компетенції «Безперервне вдосконалення»
Які виклики та бар’єри траплялися, коли ви стали внутрішнім тренером Kernel? Як вдалося їх здолати?
Викликом стала необхідність запевнити зрілих, досвідчених людей у тому, що існують речі, яких вони можуть не знати, але ця інформація може бути для них корисною. Часто слухачі думають, що матеріал, який викладається, відірваний від їх реальності. Але це не так. Є багато речей, які можна вивчити та застосувати вже завтра на своєму робочому місці.
Які свої особисті якості ви вважаєте головними у роботі тренером?
Я завжди докладаю чимало зусиль, аби запалити слухачів безперервним вдосконаленням. Стараюсь максимально просто донести адаптовану теорію та цікаві реальні приклади до конкретної цільової аудиторії. Наприклад, приходять на тренінг працівники бухгалтерії, і я розумію, що слухати про застосування неперевного вдосконалення у виробництві їм буде не дуже цікаво. А ось про те, які прикладні інструменти можна використовувати у їхній роботі, – говорити цікавіше. І так із кожною категорією слухачів. Я завжди роблю усе під запит конкретної аудиторії, кастомізуючи таким чином знання. Вважаю, що саме адаптований матеріал може отримати найбільший відгук у слухачів тренінгу.
Чому ви обрали компетенцію «Безперервне вдосконалення»?
Для мене тренерство – це продовження одного з напрямків, за який я відповідаю, а саме організаційний розвиток. Ми з командою впроваджуємо Lean-філософію в Kernel, займаємося вдосконаленням процесів. Мені дуже хотілося через це навчання долучити до безперервного вдосконалення якомога більше людей з нашої великої команди. Щоб вони по-іншому поглянули на щоденні процеси, використовували нові інструменти у своїй роботі. Метушня та безкінечний «день бабака» зникають, коли починаєш працювати більш ефективно, прибираєш непотрібні процеси, запитуєш себе: «Чому і для чого я це роблю? А чи можна зробити це інакше? Швидше? Дешевше? Зручніше?» Я хотіла показати людям ті інструменти, які у нас вже є і які нам нічого не вартують. Хоча звично вважати, що будь-яке покращення коштує грошей і потрібна шалена кількість часу, аби щось змінити. Я хотіла зруйнувати цей міф.
Як ви вимірюєте ефективність проведеного тренінгу? За якими ознаками відчуваєте, що мета досягнута?
Найприємніше у роботі тренера, коли у людей горять очі. Коли слухачі підходять до тебе на перерві і вже пропонують свої ідеї, як покращити той чи інший процес. Перепитують, чи правильно вони тебе зрозуміли, радяться, як ефективніше реалізувати зміни. Це і є той результат, який хочеться бачити щоразу після тренінгу. Зміна мислення та ставлення до щоденних процесів. Ось що головне для мене, як для тренера.
Чи може навчання не бути нудним? Поділіться власними лайфхаками залучення персоналу до освітнього процесу.
Потрібно говорити про все максимально просто, розбирати кейси, які зрозумілі усім. Та постійно повторювати ключові ідеї, які хочеться донести – вони повинні проходити «червоною ниткою» через увесь тренінг. Як кажуть, коли людина навчається, вона запам’ятовує лише 10% почутої інформації. Моя мета, що у ці відсотки входило саме те, що їм варто запам’ятати. Тоді цей тренінг успішний.
Як вам вдається поєднувати свою основну роботу та роботу тренера?
Це дуже складно. Кожен мій тренінг – це не сценарій, який один раз вивчила і кожного разу озвучую слухачам. Я щоразу адаптую свою програму під аудиторію: додаю щось нове або, навпаки, щось прибираю. З одного боку, це дозволяє змінюватися та ставати більш цікавим тренером, коли аудиторія дає зворотний зв’язок і ти знаєш, чим наступного разу зацікавити своїх слухачів. З іншого боку, це потребує зусиль та часу.
Що вас мотивує на тренерство?
Коли люди починають використовувати у своїй роботі те, про що почули на тренінгу. Або реалізують ідеї вдосконалення, які обговорювали. Часом на якійсь нараді хтось може сказати той принцип, про який ми говорили на тренінгу, – й одразу це відгукується всередині, стає «тепло на душі». Все не просто так!
Розкажіть про свій ідеальний відпочинок – як ви перезавантажуєтеся, щоб не вигорати?
Тут мені потрібна допомога природи. Це може бути як поїздка кудись із наметами, так і прогулянка лісом. Для мене це можливість побути поза всіма благами цивілізації, урбану. Відключитися від всього, провести час наодинці з власними думками, наповнитись новою енергією.
Як змінилося ваше життя, коли ви стали тренером?
Я люблю ділитися з людьми енергією вдосконалення. Робота тренером відкрила можливість охопити нею величезну аудиторію. Для мене важливо, коли слухачі виходять з тренінгу та говорять: «Я не думав, що тут буде так цікаво! Ви мені просто відкрили очі!», коли я бачу, що передала свої знання та інструменти, і завдяки цьому люди зможуть спростити ті чи інші процеси.
Що порадите тим колегам, які також відчувають у собі потенціал до тренерства, але поки не наважуються спробувати?
Я раджу потренуватися на маленьких аудиторіях. Можливо, провести мінітренінг для близьких людей, щоб вони дали зворотний зв’язок. І якщо потенціал відчувається, то його обов’язково потрібно розвивати. Тому що тренерство – це насправді важка робота, але дуже приємна.
Яку суперздібність обрали б, якби випала така можливість? Одночасно робити десять справ.
Ким мріяли стати, коли виростите? Спочатку ветеринаром, а потім – кардіохірургом.
Якби ви були художником, у який колір пофарбували б компетенцію, яку тренуєте? У зелений, адже він про рух вперед. Зелений сигнал світлофору дозволяє їхати далі або переходити дорогу, у дерева, що росте, зелене листя.
Однією фразою запросіть колег на свій тренінг. «Хочеш вже завтра стати кращим – приходь до нас!»
