«Все починається з плану»

Розкажіть про ваш досвід тренерства: чому виникло бажання викладати?

Т.Ш. Мною керувало бажання передавати досвід, налагоджувати співпрацю, бо без неї не буде результату. Коли робота в підрозділах організована, усі керівники мають єдине бачення — це впливає на ефективність компанії та розвиток працівників.

Наприкінці 2021 року я пройшла навчання в школі внутрішніх тренерів, а перший тренінг було заплановано на 24 лютого 2022 року, зрозуміло, що дебют не відбувся.  Через рік відновили проведення тренінгів, починати було складно: відчувалася напруга, ми не знали, як ставитиметься аудиторія до навчання в умовах війни. Здавалося, що тренінг не на часі. Але в кінці почули слова, які все змінили: «Добре, що відновилося навчання». Ми видихнули, побачили потребу й далі було легше.

Н.В. Це не перший мій досвід: на попередній роботі я проводила тренінги для працівників. На початку програми внутрішнього навчання в Kernel виявила бажання теж стати тренером. Мені подобається ділитися знаннями та допомагати, я в дитинстві хотіла бути вчителькою, тож для мене це реалізація маленької дитячої мрії.

Чому вас приваблює саме компетенція “Організація роботи підрозділу”?

Т.Ш. Я працюю на посаді керівника юридичного відділу, тому «Організація роботи підрозділу» — те, що мені необхідно, щоб налагодити процеси в команді. Я впевнена, що від організації залежить ефективність. Тренінг складається з різних рівнів програми та інструментів, а завдання полягає в тому, щоб побачити, які саме з цих інструментів краще використати в кожній окремій ситуації, бо універсальних правил немає.

До того ж, повідомляючи колегам, що хочу бути внутрішнім тренером, спитала, яку компетенцію мені краще обрати. У відповідь почула – «Організацію роботи підрозділу», бо в мене виходить організовувати певні процеси і вже маю відповідний досвід. Вибір було зроблено.

Н.В. Ми разом із Тетяною працюємо з компетенцією «Організація роботи підрозділу». Це компетенція для керівників, і, на мою думку, саме з неї треба починати – у нас в презентації навіть є такий слайд «Все починається з плану». Як створювати команду, які правила встановлювати, як підбирати людей, чим їх забезпечувати, як ставити завдання… – це саме те, що потрібно кожному керівнику.

Можете порівняти проведення тренінгів у парі та самостійно?

Т.Ш. У парі легше. Це наче естафета — партнер підтримає, додасть свою думку чи приклад, технічно легше працювати з групами вдвох. У нас із Наталею немає конкуренції, ми заряджені на одну ціль.

Н.В. Наш перший спільний онлайн-тренінг був призначений на 24.02.2022. Ми готувалися до дванадцятої ночі, це мав бути мій перший досвід програми онлайн та перший досвід із Тетяною. Коли викладаєш сам, то все залежить від тебе: ти приймаєш рішення та контролюєш процес. У цьому перевага самостійних тренінгів. Але великий плюс працювати в парі — масштаб. Ми працюємо в різних підрозділах та володіємо різною експертизою, можемо з різних боків подивитися на питання. Це робить тренінг глибшим та цікавішим.

Який формат подобається більше — онлайн чи офлайн?

Т.Ш. Подобається офлайн. Це енергія, це емоції присутніх. Під час такого заходу можна зрозуміти наскільки я професійно можу передавати матеріал, наскільки учасники його сприймають. Це ще можливість обміну досвідом, бо кожного разу хтось обов’язково поділиться прикладом зі свого життя, та може розповісти як знайшов вихід із складної ситуації. Офлайн об’єднує, допомагає вибудовувати зв’язки між колегами, що позитивно впливає вже на робочі процеси.   

Н.В. Більшість людей схиляються до офлайну — його ефективність вища. Мені офлайн теж комфортніший: я люблю рухатися, ходити під час виступу, жестикулювати. У рамках камери мені тісно. Коли бачиш очі, спілкуєшся, відчуваєш слухачів, то отримуєш більше задоволення.

Що ви отримуєте від тренерства? Що мотивує продовжувати?

Т.Ш. Я опрацьовую багато матеріалу, коли готуюся до тренінгу, аби передати інформацію зрозуміло та якісно, і це сприяє власному саморозвитку. Я завжди ставлю перед собою мету — дати користь. І коли отримую фідбек, чую, як після тренінгу учасники згадують якісь цікаві моменти, розповідають іншим — мене це дуже мотивує продовжувати. Я відчуваю задоволення, якщо інформація була корисною.

Н.В. Мене дуже мотивує попередній досвід. Під час карантину виникло багато обмежень та складнощів, важко було збирати людей. Але навіть у такі часи є слухачі, є можливість спілкуватися, обмінюватися досвідом, прокачувати свої навички, чути учасників — це процес, що надає мотивацію та заряджає.

Як компетенція допомагає вам у роботі та житті? Яку пораду використовуєте найчастіше?

Т.Ш. Особисто мені в професії дуже допомогло планування, робота з колективом, надання зворотного зв’язку, розуміння етапів зростання підрозділу та формування колективу. Це важливо опанувати керівнику, аби бачити, які інструменти управління використовувати на кожному етапі життя своєї команди. Про ці інструменти я розповідаю на тренінгах.

Завдяки їм у мене змінилося ставлення до певних сфер життя: опрацювання інформації, яку я отримую, аналізу, пріоритетів. Раніше я відчувала сильний спротив до змін. Але зараз навчилася брати паузу та аналізувати реакцію, сприймати її, як норму. Розглядаю тепер зміни як можливості. У колективі та сама ситуація: комусь може бути важко погодитися на інновації – треба пояснити користь, показати перспективи. Бо супротив блокує бажання щось робити та впливає на ефективність.

Н.В. У програмі тренінгу ми наголошуємо, що всі ці інструменти не тільки для роботи, їх можна використовувати в будь-яких групах та колективах. Ми плануємо не тільки робочі завдання, а й повсякденні справи, свята, зустрічі. Модель вибудови команди можна застосувати навіть для родини чи компанії друзів.

«Ти ніколи не дізнаєшся, на що здатний, доки не спробуєш» — цей напис висить у мене за спиною та мотивує мене та команду. Якщо є шанс щось спробувати, його треба використовувати, бо другого може не бути.