Ще в 90-х я здобув технічну освіту, в той час роботу знайти було складно, тож я вирушив на заробітки до Пермі та Уфи. Там спектр моєї діяльності був різноманітний – від будівництва, ремонту автотранспорту, зварювання до встановлення опалювальних котлів. Завжди намагався навчатися у більш досвідчених колег і пропонував власні рішення, які могли б прискорювати виконання задач. Так, упродовж п’яти років працюючи у різних сферах, на різних посадах і в різних командах, я вперше відчув себе лідером. Зрештою замовлень мав чимало, тоді я виніс для себе, що хорошому спеціалістові не потрібно шукати роботу – вона сама його знайде.

Моє життя змінилося 2001 року. Я одружився, став батьком. Далекі відрядження довелося припинити, та я продовжував консультувати бригади. Мій шлях у Кернел почався з Вовчанського олійноекстракційного заводу. Я працював транспортувальником на елеваторі насіння. Пам’ятаю, в перші дні роботи я дивився на власні мозолі і розумів, що потрібно йти далі, прагнути до керівної посади та спробувати власноруч покращити всі процеси. Де б я не працював, мені завжди було цікаво вивчати всі супутні спеціальності. Розуміючи, що всі мої «дослідження» допоможуть мені в майбутньому, вирішив закріпити свої знання в університеті на заочному навчанні. В результаті освіта також дасть мені можливість піти вгору кар’єрними сходами.

Пізніше мене перевели на елеватор шроту вантажником. На новому робочому місці також все було для мене цікавим, за півроку я знову вивчив усі спеціальності і мені запропонували посаду майстра з ремонту обладнання ділянки готової продукції та елеватора шроту. Втім, протягом тижня я міг виконувати обов’язки вантажника, комірника, транспортувальника, керівника дільниці, тож працівники піджартовували: «Геннадійовичу, тобі лишилося підмінити заступника директора з логістики…» На що я відповідав: «Легко! На все свій час!»