Гладков Сергій Іванович, працює в компанії з 2011 року, з 2016 року керівник механізованого загону.
Коли розпочався ваш шлях в Kernel та якою була перша посада?
У 2011 році я прийшов до Kernel на посаду головного економіста. У цей час підприємство ще не було таким масштабним. Я почав працювати до реорганізації. А в перехідний період виконував обов’язки й головного економіста, й інженера, й агронома. Не всім співробітникам було легко пристосуватися до змін, тож певний час я був один за багатьох. Це були напружені часи, але я здобув величезний досвід тоді.
Чи планували ви рости в компанії, коли йшли на свою першу посаду? Які були цілі?
Для мене перша посада в компанії стала стартовим майданчиком для подальшого розвитку. Економіст — робота не за бажанням, швидше вимушена дія. На момент, коли я влаштовувався, посада головного агронома була закритою. Оскільки в мене дві освіти, то я мав змогу обирати напрям, куди піти. Тож вирішив спробувати себе на посаді головного економіста. Але не планував затримуватися на цій роботі, адже прагнув іншого.
Ви мали дуже чіткі цілі. Що саме ви робили для росту в компанії?
Дуже багато працював — перші вісім років взагалі не був у відпустці. Я прийшов на роботу в компанію в нелегкий час змін. Багато керівників були ще старих звичок, доводилося підлаштовуватися, працювати 24/7. Це те, що потрібно було в той час. Мою працьовитість помічали, і я почав просуватися вгору.
Які свої якості, окрім працьовитості, ви вважаєте ключовими у вашому кар’єрному рості?
Я цілеспрямована людина, якщо в мене є ціль, я зроблю все необхідне, щоб її досягти. На той час я мав мету попіклуватися про свої потреби, забезпечити себе та своїх близьких, якнайкраще подбати про родину. Для цього я навчався, проходив багато різних курсів, постійно розвивався в агрономії. Мої корисні риси — жага до саморозвитку та цілеспрямованість. Багато тренінгів я пройшов саме в компанії — це цінне комбо з компетенцій та професійних знань.
Розкажіть, які складнощі та виклики були на вашому шляху?
Найважча для мене посада — заступник директора підприємства. Директор багато чого мене навчив, але дуже часто наші погляди та рішення не збігалися. Це був перехідний період у компанії, зміни тільки впроваджувалися, з’являлися нові процедури, усе було в процесі і швидко оновлювалося.
Крім того, не до всіх задач я виявився готовим: перше моє тяжке завдання на посаді заступника директора — звільнити людей. Я скоротив за перший тиждень роботи до 60 осіб. Це стало справжнім випробуванням.
Що мотивувало вас не опускати руки навіть у цей важкий період?
Компанія завжди підтримує та заохочує до кар’єрного розвитку. Починаючи з мотивації і закінчуючи зарплатою.
Також я тримав фокус на власних цілях: усе моє життя пов’язано із сільським господарством, в іншій сфері я себе не уявляю. Мій батько працював головним агрономом на підприємстві. Я сам двічі закінчив університет, пов’язаний із сільським господарством. Це мій шлях, і я на ньому не зупиняюся. Вважаю, якщо ти тут і це твоє життя, треба розвиватися в цьому. Не можна залишатися на місці.
Що вам найбільше подобається у вашій посаді та взагалі в аграрній сфері, у якій працюєте все життя?
По-перше, аграрний сектор — місце для творчості. Тут завжди є ризики, моменти, на які ти не можеш вплинути. Постійні виклики. Постійна гра з погодними умовами. Постійний розвиток. Хтось скаже, що це нудна робота, але не для мене.
По-друге, на посаді мені подобається можливість приймати рішення, мати місце для саморозвитку Я навчаюся, розбираюся в нових тенденціях, які закладені в агропромисловому комплексі. Тим більше, що Кернел — одна з провідних компаній. Тут моделюються та тестуються нові технології, робляться висновки та прогнози. Це мене заохочує і дає впевненість у майбутньому.
По-третє, колектив. У мене в підпорядкуванні люди, за яких я несу відповідальність, намагаюся згрупувати, поєднати, щоб команда працювала в унісон. Коли всі ланки виконують свою роботу та обов’язки, коли все налагоджено та працює, то ця відповідальність приносить задоволення.
Які бачите цілі на майбутнє — професійні та особисті?
Зараз я багато вкладаю у свою доньку, хочу бачити її з хорошою освітою на хорошій посаді, щоб робота їй подобалася. Я спробував і знаю, що це можливо. У компанії теж ще є куди зростати. У Kernel є програма «Кадровий резерв». Мене погодили до цієї програми, тож наступний етап — заступник директора виробництва.
Яку пораду ви дали б колегам, які хочуть рости, але не наважуються ставити амбітні цілі?
Не сумніватися та працювати. Навчатися, вивчати інформацію, слухати досвідчених колег. Треба розуміти, що ніколи не буває просто, на везінні чи на чуді далеко не просунешся. Необхідно працювати. Наприклад, наш механізатор добре зарекомендував себе, й минулого року його висунули на посаду інженера. У Kernel є всі можливості для розвитку, не важливо, з якої посади ви починаєте. Усе можливо!
