“Тренінги відроджують у дорослих людях дитячу цікавість та допитливість”

Марино, розкажіть про себе. Чому зацікавилися тренерством?

Я працюю HR-аналітиком: збираю та систематизую дані для департаменту персоналу, працюю та спілкуюся з багатьма людьми. Я завжди відкрита до нових знайомств, тому, коли з’явилася можливість податися на внутрішнє тренерство, я нею скористалася.

На жаль, після завершення навчального курсу, почалося повномасштабне вторгнення, тож я не встигла розпочати практику. Зануритися в тренерство вдалося лише у квітні-травні 2022. Це був справжній краш-тест: люди скучили за тренінгами, а для мене це вперше, тож ми з учасниками дуже хвилювалися. 

Чому ви обрали компетенцію «Системне мислення»? Як вона пов’язана з вашою основною роботою?

«Системне мислення» про все загалом і про щось конкретне одночасно. Воно допомагає структурувати дані та досвід, організувати системну роботу з усією інформацією, з якою ми стикаємося щодня. Я аналітик і люблю збирати, візуалізувати та систематизувати дані, робити їх зрозумілими для інших. Тож «Системне мислення» безпосередньо пов’язане з моєю діяльністю. Окрім того, я люблю отримувати нові знання та ділитися ними з аудиторією. Зараз програма повністю оновлена, тому навіть тим, хто вже проходив тренінг, буде цікаво та корисно.

Розкажіть про свій досвід офлайн-виступів: що подобається та які були складнощі на початку?

Страху не було, але відчувала хвилювання. Я ще вчилася, тестувала матеріал й не почувалася на 100 % впевнено. Мене підтримали організатори навчання. Вони заохочували моє бажання покращувати програму, додавати нові матеріали, тестувати різні формати. Так я почала отримувати задоволення від процесу.

Складнощі теж є. Наприклад, щоразу нова аудиторія — а це нові інтереси, які треба пов’язати з матеріалом тренінгу, знайти цікаву подачу, врахувати проблеми та питання, з якими стикаються учасники. Проте це цікавий виклик. Завдяки такому досвіду, я можу давати релевантніші приклади на наступних виступах.

Ви починали працювати в парі, а зараз викладаєте самостійно. Відчувається різниця?

Мені комфортні обидва варіанти. У парі відчувається підтримка та взаємодопомога, особливо в онлайн-форматі. Компетенція «Системне мислення» передбачає велику кількість практики, слухачів треба ділити на групи, а вдвох комфортніше контролювати процес. І з технічного боку це зручніше. Але самостійні виступи роблять мене мобільнішою: сама обираю час, місце виступу та формат.

Що ви вважаєте показником гарного тренінгу? Якого результату прагнете досягати?

Подяка — це позачергово, якби люди йшли одразу після закінчення тренінгу, то було б найгірше для мене. Подяка — показник, що все було не дарма, що слухачі готові скористатись новими знаннями. Також для мене важливо, коли після тренінгу учасники пишуть, ставлять додаткові питання, діляться думками та ідеями, що можна покращити. Фідбек — це дуже цінно.

Як загалом тренерство вплинуло на ваше життя?

Компетенція «Системне мислення» розвивається так швидко, що ви ніколи не зможете стати на 100% системною людиною, завжди є куди покращитися. Як у книзі Льюїса Керрола: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б вдвічі швидше!». Тому ця робота щодня розвиває мою допитливість та відкритість до нових знань.

Завдяки тренерству я навчилася слухати інших. Тренінг — можливість для учасників висловити думку на теми, яких не торкаються в повсякденні, а для мене — почути їх.

Як вам вдається знаходити спільну мову з колегами з різних підрозділів?

Усі люди відкриті до нових знайомств та знань, але хтось більше соромиться, хтось менше. Тому задача тренера — створити комфортну атмосферу без напруги, заохочувати слухачів розповідати про себе, ділитися своїм досвідом, цінувати внесок одне одного. Бо успіх тренінгу лише на 30 % залежить від матеріалу та подачі тренера, усе інше — це люди, які приходять із певним настроєм та очікуваннями, ставлять питання, спілкуються.

Тренінги під час війни — це про складнощі чи, навпаки, про бажання не втрачати можливості та навчатися?

У мене немає досвіду тренерства до війни, але зараз я бачу, що в людей горять очі від навчання, командної роботи, спільного результату. У коментарях та відгуках учасники зазначають, як їх захоплює саме такий офлайн-формат спілкування, роботи над проєктами, пошуку нових ідей.

Тренінги відроджують у дорослих людях дитячу цікавість та допитливість, перемикають з рутини на інше коло інтересів. Програма відкриває нові горизонти для покращення себе та своїх професійних навичок.

Яку пораду ви б дали колегам, які хочуть спробувати себе в тренерстві або придивляється до навчання?

Не боятися. Тренінги — це унікальна можливість навчитися приймати іншу думку, не вступаючи в конфлікт, цю навичку варто здобути. Я щиро раджу стати тренером усім, хто цього хоче, але вагається. Бо тренерство — це ком’юніті, велике коло знайомств, розуміння, як працює компанія. Й остання порада: не бійтеся колег, вищих за посадою, вони прийшли на тренінг дізнатися щось нове від вас!

«Системне мислення» — це шанс розширити горизонти, спробувати бути ким завгодно, спираючись на досвід колег, подивитися новим поглядом на звичні питання. Можливість, яку не варто втрачати.