Тетяна Шевеленко: «Зовнішні фактори не мають впливу, якщо ти дійсно чогось хочеш»

Коли ви почали займатися бігом і як це було?

Бігаю десь із 2014 року. Я, як і більшість бігунів-аматорів, хотіла привести себе у гарну форму та покращити самопочуття. До бігу ще додала заняття в фітнес клубі. Через неправильно підібраних навантажень виникав біль у спині і я припиняла тренування на період лікування. Після лікування знову поверталася до тренувань і знову з ще більшим болем йшла на лікування. Мені дуже хотілося взяти участь в організованому забігу, який на той час вже проводили в Полтаві і я мріяла пробігти 10 км. Спортивні амбіції зіграли зі мною злий жарт і вклали на лікарняне ліжко на 5 місяців. В 2016 році я перенесла оперативне втручання. Ще до початку тренувань у мене була міжхребцева грижа, проте я не дослухалась до свого організму й продовжувала займатись.

Попри все вам вдалося підкорити марафон. Маєте плани щодо встановлення нових рекордів?

Марафонську дистанцію подолала вже після того, як перенесла операцію. Лікарі  поставили мене на ноги, видаливши грижу і встановивши систему міжхребцевої фіксації. Я була безмежно рада, що знову можу вільно рухатися. Моя мрія збулася, в 2017 році, восени я взяла участь у забігу в Полтаві, приєдналася до бігового клубу. Вже в 2018 році в піднесеному стані пробігла кілька напівмарафонів та почала мріяти про марафон, а це — дуже складне випробування для організму. Після марафону я продовжувала брати участь у забігах на довгі дистанції (це і 21, і 30 км). В якийсь момент відчула, що навантаження на спину стали надмірними, тому прийняла рішення відійти від довгих дистанцій. Я чесна з собою — бігати люблю, але планів побити особистий рекорд не маю.

Коли зʼявилися тренування у спортзалі?

 Оскільки біг досить травматичний вид спорту, вирішила поєднувати його з силовими тренуваннями. Виконую вправи для правильного розтягнення мʼязів і зміцнення мʼязового каркаса. Обовʼязково чергую навантаження (біг/тренажерна зала через день). Мої тренування проходять вранці — перед роботою. Важко витягти себе з ліжка, але як тільки зробиш перший крок, вдихнеш свіже повітря і зустрінеш перші промінчики сонця, то радієш, що друге моє «я» не залишило мене вдома.

Як мотивували й мотивуєте себе продовжувати займатися спортом після травматичного досвіду?

Мені, як батарейці, треба постійна підзарядка. Тому я просто не можу перестати тренуватися. Зараз використовую більш гнучкий підхід. Тривалість тренування визначаю не за часом, а за кілометражем. Пробігаю від 6 до 15 км. Якщо перерва між тренуваннями затягується, то відчуваю, що чогось бракує. Це вже, знаєте, як поїсти чи поспати — базова потреба.

У вашому оточенні є люди, які надихають займатися бігом?

Кожна людина з бігової спільноти надихає. Вони працюють у різних сферах, але мають спільні інтереси. Коли спостерігаєш за людиною у віці 60 років, яка щомісяця виходить на старт, — це мотивує. Коли бачиш, як ті, хто вчора не міг пройти один кілометр, сьогодні легко біжать десятку, — це мотивує. Насправді головне — мати бажання і рухатися до його реалізації. Зовнішні фактори не мають впливу, якщо ти справді чогось хочеш. Серед моїх знайомих є атлет з артрозом. І він долає такі дистанції, що навіть лікарі дивуються.

Виходить, що біг — це також про міцне комʼюніті?

Так, в біговій спільноті ви обовʼязково знайдете нових друзів, які ніколи не залишать вас на самоті. Також зараз набувають популярності спільні бігові тренування, тому що навіть якщо ти не відчуваєш сил, то поруч з командою цього не помічаєш. Спільне тренування навіть рекомендоване для безпеки при бігові на довгі дистанції. Під час тренування вам може стати зле й знадобиться допомога, тому дуже важливо, щоб хтось був поруч. Крім цього, в колі однодумців пробіжка дається легше. За розмовами можна непомітно для себе пробігти до 10 км. Ми називаємо себе «Група здоровʼя»: біжимо повільно й підтримуємо одне одного. Це мотивує приходити на кожне тренування, бо ти сумуєш за людьми й атмосферою.

Яка користь від спорту для ментального здоровʼя? Чи допомагає він у кризових ситуаціях?

Я відновила тренування вже після трьох тижнів від початку повномасштабного вторгнення. Бо дбати про себе потрібно завжди. Спорт дозволяє переключатися з тривожних думок, дає можливість побути наодинці з власними думками, краще відчути себе та своє тіло. Звичайна пробіжка відволікає мене від негативу й допомагає розслабитися. В процесі бігу фізичну втому змінює моральна легкість. Це те, що зараз так потрібно нам усім.

Ваші рекомендації тим, хто планує почати займатися спортом.

Прислухатися до себе й свого організму, не гнатися за емоціями. Люди схильні піддаватися впливу інших людей: всі біжать марафон і я побіжу. Але ж для здоровʼя треба підібрати комфортний темп бігу та режим, який не нашкодить організму. Категорично не рекомендую займатися без тренера. Потрібно, щоб поруч була людина з досвідом, яка допоможе. Багато бігунів-початківців через 1-2 місяці сходять з дистанції через неправильні навантаження та відсутність результатів. Як з’ясувалося, в нашому біговому клубі ніхто не любив біг в школі! А чому? Тому що були нормативи, які мав виконати незалежно від своїх фізичних даних. Нас не вчили бігати в задоволення. Дозвольте тренеру допомогти вам обрати правильний ритм, щоб тренування приносили користь і задоволення.