«Те, що відбувається навколо, часто не залежить від нас, але від нас залежить, як ми ці зміни сприймемо»

Що вас надихнуло спробувати тренерство?

В.Е. Коли було запрошення на тренерство, я побачила для себе можливість спробувати щось нове. Робота тренера мені близька, адже часто навчаю, пояснюю, витрачаю час на дослідження. Тому вирішила заглибитися в цей процес. Навчання було в січні 2022, ми поїхали на зустріч, познайомилися, але повномасштабне вторгнення стало на заваді й перший тренінг відбувся лише в травні. Заради безпеки ми почали з онлайну.

В.Д. У 2021 році розпочався набір на тренерство. Мене це зацікавило, але не мав досвіду публічних виступів, діалогу з аудиторією, передачі знань. Якби зараз ця ситуація повторилася, знову пішов би в тренерство без вагань.

Чому обрали «Готовність до змін»? Розглядали інші компетенції чи одразу визначилися?

В.Е. Раніше я брала участь у тренінгу, була вже знайома з деякими темами та не мала сумнівів, що стану тренером компетенції «Безперервне вдосконалення». Мені дуже подобається цитата Льюїса Керролла: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б вдвічі швидше!». Я була впевнена, що ці слова про вдосконалення, але коли отримала матеріали для знайомства з компетенціями, зрозуміла, що це про «Готовність до змін». Я побачила, яка компетенція дійсно «моя».

В.Д. Я обирав серед п’яти компетенцій, але відгукнулася саме ця. Бо світ змінюється щодня дуже швидкими темпами, особливо зараз. Мені самому було цікаво: як адаптуватися до змін? Як застосувати ці знання та пояснити іншим? Було бажання розібратися із цією темою детально.

Про що для вас ця компетенція?

В.Е. Це про «не стояти на місці». Я сама постійно в русі: вивчаю англійську, відвідую спортзал, пробую різні заняття. Я думала, що таким чином себе вдосконалюю, а насправді я змінюю своє життя та життя мого оточення. Постійно. Тож ця компетенція відображає мене. У роботі мене теж переслідують зміни: різні ділянки, люди, організації, відділи. Щоразу я адаптую зміни під себе та створюю комфортні умови. В особистому житті значення компетенції відчувається ще більше, особливо навичка приймати зміни, на які неможливо вплинути. Для сучасного світу та новин, з якими важко погодитися, внутрішній шок та супротив — це нормально. І рятує розуміння, що будь-яку зміну можна прийняти. Просто знадобиться докласти зусиль.

В.Д. Для мене ця компетенція — це практичні навички та емоційне налаштування себе на неминучі зміни. Те, що відбувається навколо, часто не залежить від нас, але від нас залежить, як ми ці зміни сприймемо, чи будемо готові, які кроки зробимо, щоб ситуація не стала критичною. Ця компетенція про усвідомлення того, що відбувається та про навичку правильно реагувати.

Ви проводили тренінги онлайн та офлайн: який формат вам більше до вподоби?

В.Е. Це залежить від ситуації на роботі. Онлайн вимагає менше часу: якщо я завантажена, то це зручніше. Якщо тренінг десь дуже далеко територіально, то також віддаємо перевагу онлайн-формату.

Але щодо віддачі — офлайн перевершує онлайн. Коли колеги прийшли офлайн, бачать нашу енергію, то активність вища: слухачі ставлять запитання, цікавляться моїм досвідом, діляться своїм. 

В.Д. Спочатку ковід, потім повномасштабне вторгнення змусили заради безпеки проводити тренінги здебільшого онлайн. Коли вперше виступав на живу аудиторію, ми з учасниками почувалися трохи напружено, бо для них це теж був перший офлайн-тренінг. Кажуть, що запам’ятовується або перше, або хороше. Цей тренінг — подвійне влучання. Усе пройшло дуже атмосферно, учасники були активними, я дуже добре запам’ятав цей виступ.

Офлайн взагалі ефективніше: люди активні, не відкладають на потім, розслабляються, набираються впевненості. Я можу побачити прогрес учасників уже за час тренінгу. Немає проблем зі зв’язком, з камерами, з мікрофонами. Онлайн-тренінг легше організувати, але від офлайну більша віддача.

Я знаю, що ви проводите тренінги у парі. Який формат вам більше подобається — спільний чи самостійний?

В.Е. Мій перший тренінг я проводила з іншою командою: мене додали третьою для досвіду. Надалі я вже постійно працювала з Дмитром і вважаю, що мені дуже пощастило: у нас схожа енергетика, ми дуже швидко знайшли спільну мову, поділили матеріал, визначилися з інтересами. Коли мені пропонують виступити з іншим напарником, я погоджуюся лише за умови, що все одно продовжуватиму працювати і з Дмитром.

В.Д. Важко визначитися: обидва формати по-своєму цікаві. Коли працюєш один, то викладаєш матеріал від себе, почуваєшся вільно, але не завжди легко знайти когось з аудиторії для діалогу. Із цього погляду краще вдвох — завжди є діалог. З технічного боку теж зручніше: ми підстраховуємо один одного. Також зручність залежить від контакту з колегою: я та Еля швидко домовилися, розподілили блоки. Жодної «притірки» не знадобилося.

Чи були історії або випадки, які особливо запам’яталися?

В.Е. Кожен тренінг індивідуальний. Буває, що учасники висловлюють такі цікаві думки та ідеї, що я навіть виписувала та зберігала їх для себе. Або, наприклад, у мене був офлайн-тренінг у Києві, коли довелося перейти в бомбосховище і продовжити там — дуже незвичайний досвід.

В.Д. Був курйоз. Я проводив онлайн-тренінг із дому й обставини наче змовилися: сусід розпочав працювати перфоратором, робити ремонт, а через 10 хвилин пропав інтернет. Мені довелося швиденько збиратися і бігти в офіс — через 15 хвилин я вже був там.

Тренерство — це відповідальність. Я запросив людей, вони приєдналися, і я не можу просто все скасувати чи перенести. Треба знайти можливість провести тренінг повністю.

Як знаходите спільну мову з колегами з інших підрозділів та як їх залучаєте?

В.Е. Завжди хвилююся на початку, перші 10 хвилин — найважчі. Але я дуже відкрита людина, тож знаходжу спільну мову з іншими. Офлайн легше це робити: я бачу та відчуваю людей, будую з ними живий діалог. Також допомагає план тренінгу, якого дотримуюся. Якщо немає часу довго обговорювати питання, чесно про це кажу; підтримую атмосферу поваги серед учасників, якщо в них виникають дискусії.

В.Д. Завдяки культурі компанії Kernel ми всі дуже толерантно ставимося одне до одного. До того ж у нас багато спільного, хоча ми й працюємо в різних відділах та сферах: культура компанії, робота в тих самих програмах. Коли важко знайти спільну мову, я наводжу приклади, які знайомі та зрозумілі слухачам, переводжу на теми, що поєднують, ділюся особистим досвідом із життя. У тренінгу багато практичних вправ, що актуальні для всіх, незалежно від посади.

Як тренерство вплинуло на ваше життя та роботу?

В.Е Кардинальних змін я не помітила. Але з кожного тренінгу я витягую для себе щось нове. Наприклад, одного разу я почула таку думку: «Треба вірити в нездійсненне». Спочатку це здалося дивним, але потім я зрозуміла: саме такі люди роблять відкриття та винаходи, досягають нереального. У роботі мені допомагає неформальне спілкування з колегами під час навчання, я познайомилася з людьми, з якими ніколи раніше не зустрічалась.

В.Д. Ще на етапі вивчення компетенції мені було над чим замислитися: тренінг та техніки зробили вагомий внесок у мою боротьбу зі шкідливою звичкою. І ще один момент, на який я часто звертаю увагу на виступах: змінюватися нелегко, на це потрібен час, зусилля і маленькі кроки. Тут треба мати волю, ціль та тактику, бо без плану досягти мети неможливо.