"Сильні Духом". Попри постійні обстріли і небезпеки 60 працівників ОЕЗ продовжують доглядати за заводом та готуються до перемоги
За понад 2 роки повномасштабного вторгнення населення міста, в якому знаходиться завод (в цілях безпеки назву та місто не вказуємо), зменшилося з 15 000 мешканців до 3 000. Підприємство щодня знаходиться під обстрілами, які загрожують безпеці працівників, шкодять будівлям та обладнанню. Як, попри небезпеку, керівництву та працівникам вдається підтримувати та відновлювати завод та які є плани на майбутнє, нам розповів Володимир Брюханов, директор ОЕЗ.
Історія боротьби та відновлення заводу
Через постійні обстріли зафіксовано багато руйнувань: будівлі, дахи, споруди, трубопроводи, підземні комунікації, склади, пінна система пожежогасіння. Постійно оцінюємо пошкодження та відновлюємо руйнування власними силами. Працюємо обережно: уникаємо скупчення людей, уважні до тривог та обстрілів.
Одне з влучень сталося на МПХ. Але завдяки регулярній та самовідданій роботі працівників ми встигли відвантажити олію до того, як баки було пошкоджено.
Також відвантажили все насіння соняшника і шрот із елеватора та частково з вагонів незважаючи на пошкодження елеватора соняшника та елеватора шроту.
Роботи з відновлення вимагали матеріалів, яких ми не мали, адже замовити доставку в цей район наразі просто неможливо — ніхто не погоджується їхати в місто та наражати себе на небезпеку. Тому я дуже ціную зусилля та відданість працівників, які приходили та робили і роблять все, що можливо.
За весь час працівникам заводу вдалося власними силами:
На жаль, відремонтувати все зараз неможливо, бо немає потрібних спеціалістів і відбуваються постійні обстріли.. Проте наші співробітники — здібні та працьовиті: беруть на себе додаткові обов’язки, організовують роботу з відновлення, пропонують ідеї покращення та здобувають нові навички
Навіть із невеликою командою ми досягаємо значних результатів: Раніше щоранку збиралися на території, обговорювали задачі, призначали групи, відповідальних та виконували роботи по відновленню, нажаль зараз збирати персонал кожного дня неможливо із за постійних обстрілів. Збираємося по необхідності для вирішення невідкладних питань після обстрілів.
Я дуже вдячний людям, які, всупереч обставинам, готові працювати, підтримувати завод та місто. Ми робимо все можливе, щоб полегшити їм працю, створити максимально безпечні умови, зберегти завод, бо розую: іншого великого виробництва в районі немає, не буде заводу — не буде води, комунікацій, роботи. Завод — це можливість жити та працювати вдома для десятків людей.
Зараз у нас немає матеріалів, ремонтних бригад,але є головне це підтримка Kernel і віддані працівники, які готові вчитися та робити все, що треба.
Вдячний компанії Kernel за підтримку і працівникам за їх працю.
