«Результату не буде, якщо немає чіткого завдання та алгоритму виконання»

Чому ви вирішили спробувати тренерство та обрали саме цю компетенцію?

О.Б. На своїй посаді я проводжу навчання з менеджменту якості та безпечності продуктів, але раніше робила це, як вміла. Тому, коли з’явилася можливість зрозуміти, як вчити дорослих людей, я побачила шанс поліпшити навички й робити це професійніше.

Почати тренерство було для мене викликом: брак часу, підготовка вночі, навчання. Усе заради того, щоб мати якісну експертизу та вміти професійно донести її людям. Часто згадую, що ми заходили в цю програму з меседжем: «Хто має наснагу й бажання займатися підготовкою у свій особистий час — записуйтеся». Тож я знала, на що погоджуюсь. Але сам процес тренінгу, спілкування, сильна енергія, відгук, запал — це варто всіх зусиль.

Також мені близька компетенція, бо можу протестувати їх з командою та на власному досвіді оцінити, що працює краще, а що – гірше. Висновками ділюсь на тренінгах.

Ю.К. Це був виклик: мене завжди цікавили спілкування та комунікація з людьми, тож програма внутрішнього тренерства стала можливістю для власного розвитку. У своїй основній діяльності я багатозадачна людина, сама себе мотивую до нових дій, тому вирішила підготуватися й спробувати.

Чому «Управління виконанням»? Я завжди працюю на результат, але його не буде, якщо немає чітких завдань та алгоритмів виконання, особливо це стосується керівників. Управління — наче окрема професія. Хотіла покращити свої управлінські здібності завдяки програмі тренінгу, спілкуванню з іншими керівниками, обміну досвідом. Ця компетенція перетинається з психологією, саморозвитком, розумінням своєї особистості — тим, що цікавить мене вже давно.

На які свої якості та навички ви спираєтеся в роботі тренера?

О.Б. Досвід, бажання розвиватися і прокачувати себе в компетенції, особисте використання вправ, які вивчаємо на тренінгах. Також сильне бажання ділитися своїми відкриттями: не можна приховувати цінні знання від інших, люди повинні мати можливості застосовувати ці інструменти в роботі та особистому житті. «Управління виконанням» — компетенція, яку можна транслювати на робочу команду, на родину, дітей, адже ти вчишся формулювати та правильно ставити задачу, а це пряма дорога до успіху. Від того, чи правильно ти ставиш завдання, залежить результат, не тільки робочий, а й побутовий.

Ю.К. Мені допомагає вміння приймати думки та коментарі колег. Навіть коли все йде не дуже гладко або обговорюються спірні кейси. Також моя усмішка: залучаю аудиторію емоційно. І після цього вже, завдяки вмінню почути інших, не допускаю, щоб гострі питання перетворилися на критичні.

Ще в тренінгу є частина про розвиток людини. Не тільки в бізнесі — будь-де вона проходить ті самі 4 кроки розвитку. І в нас є чіткий опис людини на кожному етапі, чого вона потребує в цей момент. Завдяки цьому бачу, як реагувати на недоліки та розумію, як підтримати та допомогти кожному на цих етапах.

Які у вас були виклики чи складні ситуації під час виступів? Як вдалося їх подолати?

О.Б. Викликом може стати брак часу: ми проводимо тренінг у робочі години, потрібен час на підготовку, необхідно зібрати всю групу в певному місці в потрібний час, синхронізуватися двом тренерам, бо ми працюємо в парі. Із цією задачею допомагає відділ навчання — бере планування на себе, надає величезну підтримку тренерам, готує презентації та матеріали.

Поточна операційна робота за основною посадою може не відпускати — іноді її дуже багато. І коли ти постійно поточних завданнях, то буває важко перемкнутися на тренінг, на те, що завтра ти не ризик-менеджер, а викладач. Зміна позиції — це випробування. На цей день треба відкласти роботу та зосередитися на групі. Але ця зміна дозволяє перезавантажитися, повернутися з новими силами. 

Під час тренінгів теж є складнощі: ми працюємо з сформованими керівниками та лідерами, а вони накладають на кейси свій досвід, своє бачення, свої напрацювання. І не завжди погоджуються з новими ідеями. 

Ю.К. Коли я починала, викликом було управління групою досвідчених керівників: я пишалася вже тим, що просто працюю поряд із ними. Необхідно було навчитися правильно спілкуватися із цією групою та вести її. Бувають і курйозні випадки. Нещодавно був перший тренінг за новою програмою. Я розглядала з аудиторією нові кейси та група приділила дуже багато уваги спірним деталям, атмосфера загострилася, бо між рядками кожен читає щось своє. Ми взяли собі на замітку зміни, які треба внести, і вже працюємо над ними.

Що допомагає долати складні ситуації? У першу чергу — комунікація. Важливо пам’ятати: ти працюєш із різними людьми, різними типами особистості. У спілкуванні я намагаюсь бачити психотип людини, і так мені легше реагувати на її поведінку та давати адекватний фідбек.

Що вас надихає в роботі тренера?

О.Б. Енергія, з якою ти виходиш після тренінгу, після роботи з аудиторією. Відгуки, сприйняття, спілкування з різними людьми — це заряджає.

Також розширення кола знайомств: ми працюємо в одній компанії, але близько можемо бути не знайомі. А тренінг — це 8 годин спілкування, після якого робоча комунікація стає легшою та ефективнішою.

Ю.К. Залученість колег. У мене молодий колектив і для мене важливий вогник в очах. Коли його не бачу — це сигнал подумати, що змінити, як підвищити мотивацію. Так само на тренінгу: коли працюєш із групою колег, коли бачиш залученість, вогонь в очах, інтерес. Для мене кращого результату не може бути.

Як вам робота з партнером: чи легко було пристосуватися та що найбільше подобається?

О.Б. Коли ми проходили навчання на цю компетенцію, нас було 8 тренерів, але до фіналу дійшли ми вдвох.Те, що ми обираємо працювати разом як онлайн, так і офлайн, свідчить про нашу згуртованість і здатність знаходити спільну мову в будь-яких умовах. Навіть коли немає часу, ми шукаємо та знаходимо можливість провести тренінг вдвох.  Робота в парі дає підтримку, можливість перепочити, допомогу в технічних моментах (перемикати презентацію, роздати матеріал).

З Юлею дуже комфортно працювати,. У неї інший погляд на підготовку, але завдяки тому, що готуємо програму з урахуванням аудиторії, повторюємо тему та підлаштовуємо її під групу — на тренінгу ми, як одне ціле. Юля може зробити будь-яку ситуацію кращою, заряджає своїм оптимізмом та ентузіазмом, налаштована досягати змін на краще. 

Ю.К. Олена — найкращий партнер, якій тільки міг бути. По-перше, у неї дуже великий досвід, добре розвинені комунікативні навички, тож проблем, щоб знайти спільну мову та розподілити матеріал, не було взагалі. По-друге, чіткість — ми обидві любимо, щоб усе було “по поличках”.

Також групова робота рятує під час виступу: ми підтримуємо одна одну в обговореннях, коли виникає спірне питання, Олена вміє заспокоїти аудиторію. І ще наша спільна риса — усмішка та почуття гумору, ми створюємо певну атмосферу та тримаємо увагу аудиторії.

Як повномасштабне вторгнення вплинуло на настрій людей щодо навчання?

О.Б. Ми навчали до ковіду, на карантині та зараз, під час повномасштабного вторгнення.  Навчання завжди має сенс, навіть у найтяжчі часи. Карантин і війна принесли великі виклики, але ми залишаємося впевненими в своїй місії і продовжуємо навчати, надихаючи інших нашим прикладом.

Ми віримо у потребу навчання та розвитку, навіть коли світ знаходиться в стані кризи та нестабільності. Тренінги, як якір/опора, допомагають людям знайти стабільність і напрямок в цих складних часах. Ми допомагаємо не лише отримати нові знання, але й зберегти віру в світле майбутнє, а саме в те, що буде потреба використовувати знання.

Також ми отримали відгуки, що тренінг — це чудова можливість спілкуватися поза роботою, зосередитися на позитивному. Люди були дуже вдячні компанії за можливість почути щось, окрім новин, відчути, що життя продовжується. Через це зараз фокус перемістився в бік офлайну, жвавого спілкування, обміну досвідом.

Ю.К. Люди йдуть на офлайн за живим спілкуванням, підтримати одне одного, побути з колегами поза роботою. Це основна мета. Якщо матеріал цікавий, тоді вже виникає інтерес до самого навчання. Ще я помітила, що під час вторгнення люди рятуються роботою. Тому приходять на тренінг із мільйоном думок у голові, і треба вміти їх перемкнути. Якщо це вдалося, то зрозуміло, що ми тут зустрілися не дарма, що змогли допомогти одне одному. Щире живе спілкування повертає людину з думок у реальність, у момент.