«Питань без відповідей не існує, шукати їх — цікавий виклик»

Розкажіть про свій перший масштабний проєкт в Kernel. Чи повʼязаний він з карʼєрним зростанням?

2009 рік, старт будівництва Бандурського ОЕЗ. У мене за плечима — більше двох років роботи інженеркою з стандартизації та якості на Приколотнянському ОЕЗ. До команди проєкту я приєдналася як експертка. Поки будівельники зводили завод, ми вибудовували систему управління якістю на новому активі. За рік підприємство успішно пройшло сертифікацію, я передала справи іншому менеджеру і повернулася на робоче місце. У той же день отримала дзвінок з пропозицією перевестися до Києва. На прийняття рішення — одна година 😉

Відтоді я працюю в Центральному офісі Kernel.

Що було найважчим у роботі, а що — найцікавішим?

Найважчим був період розробки правил гри для систем управління. Доводилося вивчати цілі томи вимог, аби швидко, якісно та зрозуміло транслювати їх співробітникам. Перші аудити були такими складними, що напередодні ми не їли і не спали — готувалися. Зараз простіше, проте все так само має бути відточеним до ідеалу, інакше не працюватиме. Вважайте це симптомом професійної деформації.

Щоб додати цінності нашій продукції потрібно постійно впроваджувати щось нове — міжнародну вимогу чи стандарт. І коли ти починаєш розбиратися у темі, то з’являється азарт. Питань без відповідей не існує, шукати їх — цікавий виклик.

Яким професійним досягненням пишаєтеся найбільше?

Перелічити  150 + сертифікатів, отриманих нашими підприємствами, чи розказати про набуття статусу аудитора, екзамен на підтвердження якого тривав 4,5 години? Ні, це пройдений етап. Найбільше досягнення — моя команда. У нас немає випадкових людей. Усі фахівці — круті, системні, незалежні. Не віриться, що мені вдалося зібрати їх разом. Довіряю своїй команді повністю і пишаюся кожним безмежно.

Чи допомагала командна робота справятися зі стресом, спричиненим початком війни? Як саме?

Відчуття перших двох днів — втрачений зв’язок з реальністю і нерозуміння, що робити. Тільки усвідомлення того, що команда потребує моєї підтримки, допомогло вийти з стану ступору. Ми поступово перегрупували роботу, підхопили справи, які мали найвищий пріоритет в воєнних умовах. Допомагала колегам необхідною підтримкою, вони мені — заряд енергії. Під час війни ми не зупинили жодної сертифікації, пройшли всі аудити — віддалено, не питайте як – це багаторічна системна робота команд підприємств, яка збоїв не дає).

Що потрібно, щоб почуватися гармонійною, професійно реалізованою особистістю?

Знайти баланс між особистим життям і роботою. Між тим, що ти робиш, і тим, для кого або чого ти це робиш. А також не дозволяти іншим порушувати твою віру в себе.