Якісна організація та завчасна підготовка — запорука безпеки
Я чітко пам’ятаю події ранку 24 лютого 2022. За три тижні до початку війни в мене народився син. Я встав до нього вночі й чув звук першої ракети, що пролетіла над нашим будинком. О п’ятій ранку почався обстріл авіаційної бази. Одразу почалися телефонні дзвінки від підлеглих, знайомих, рідних. Був відомий усім хаос.
На елеваторі в цей час працювала нічна зміна, переміщували та відвантажували зерно. Майстер зміни Василь Петрович професійно зреагував: зібрав колег у підвал, заспокоїв, не дав піддатися паніці та наразити себе на небезпеку. Він згрупував працівників, провів доповідь щодо ситуації. Коли стало трохи спокійніше, люди змогли піти додому. Я дав розпорядження знаходитися вдома та подбати про безпеку родин. На території залишилася лише охорона. Щоб запобігти можливій аварії та пожежі, елеватор було знеструмлено. Будівлі та обладнання не зазнали пошкоджень, але робота стала на паузу.
У перший день повномасштабного вторгнення нам стали в пригоді навчання та вебінари, які проходили за місяць до цього. Компанія готувала нас до можливої агресії, вчила, як діяти, давала інструкції щодо евакуаційних точок збору на елеваторах. Я сам теж проводив зібрання, пояснював порядок дій під час обстрілів, що робити, де ховатися. У січні це здавалося абстрактним та неможливим. Але в лютому, коли теорія перетворилася на реальність, ці знання та досвід забезпечили безпеку працівникам.
Березень 2022 — перші спроби повернутися до роботи
Уже 24 лютого дехто з наших працівників пішов на фронт добровольцем — старший майстер Микола Савлук, Вешта Ігор, Коханюк Микола та ще багато хлопців. Частина персоналу роз’їхалася по селах. На об’єкті через періодичні обстріли міста чергувала охорона та інженерно-технічний персонал.
Але через тиждень ми зрозуміли, що прийшов час повертатися до справ — люди просили відновити роботи, щоб перемкнутися з жахливих новин на щось корисне. Тоді ми вирішили вивести на елеватор чоловіків, відремонтувати підвальні приміщення та підготуватися до наступного сезону. У квітні ожила логістика, почалися автоперевезення, і ми повернулися до роботи із зерном, запрацювала лабораторія, вийшов жіночий персонал. І з травня ми вже діяли у звичному режимі. Змінився лише порядок роботи — завжди реагуємо на повітряні тривоги.
Понад рік елеватор функціонував без змін, аж поки вночі 6 серпня 2023, під час однієї з наймасштабніших комбінованих атак, у територію активу поцілила ракета. Близько першої години ночі мені зателефонував головний інженер та повідомив про вибух. Це були перші за півтора року війни руйнування. Остаточно встановити масштаб пошкоджень стало можливо лише вранці. Елеватор серйозно постраждав: повністю зруйнований зерновий склад, зайнялася пожежа, три силоси потребували повної заміни, ще 7 — суттєвого ремонту, адміністративна будівля та побутовий комплекс залишилися без вікон і дверей.
Усі працівники нічної зміни, що приймали пшеницю тієї ночі, послухалися майстра зміни та організовано перейшли в укриття. Жоден співробітник Kernel не постраждав.
Відданість, що не залишає байдужим
У день після влучання ракети персонал зібрався на активі. Я провів збір, заспокоїв, запевнив, що ми не залишаємося без роботи, пояснив, що ми все відновимо і продовжимо приймати зернові. Так і сталося — роботу було поновлено дуже швидко.
Компанія сформувала бюджет, відкрила інвестиційний проєкт відновлення, оперативно було проведено першу робочу нараду. На другий день після прильоту приїхала перша монтажна бригада, через два дні ми спілкувалися з підрядниками, через три — уже відвантажували продукцію. На цей час актив повністю відновлено та повернено до паспортних потужностей, а обсяг руху зерна цього року дорівнює довоєнному.
Я пишаюся робочими досягненнями на елеваторі. Але набагато більше пишаюся людьми, які не припиняють вражати. З першого дня війни було видно колег, які живуть роботою, вірять у компанію. Тих, хто не залишився вдома, хоч компанія дозволяла і продовжувала нараховувати зарплату. Тих, хто після нічного обстрілу о десятій ранку прийшов, щоб власноруч розгрібати завали. Тих, хто пішов на фронт, але досі відчуває підтримку та піклування компанії. Тих, хто не втік, не махнув рукою. Щоразу команда згруповувалася, приймала новий виклик, наполегливо працювала й давала нову причину пишатися.
Якщо вас є історії для проєкту, якими ви б хотіли поділитись про себе чи про колег, будь ласка, надсилайте їх на пошту для [email protected].
І ми обов’язково про них розповімо.