«Людина — найяскравіший приклад складної та довершеної системи»

Коли ви почали тренерську діяльність та із чим стикнулися на початку? Чому обрали саме «Системне мислення»?

О.Б. Я навчалася у 2021 році й одразу почалася війна, тож здобути практику я не встигла. У 2023 році відновились тренінги, тож понад рік я активно викладаю.

Моя основна робота — інвестиції, де кожен проєкт унікальний і щоразу треба відбудовувати або коригувати  систему: взаємодії, документообіг, залучення команд тощо. Тому для мене компетенція «Системне мислення» така необхідна. Спочатку проходила тренінг, як слухач, а потім відчула, що можу поділитись і своїм досвідом у системному мисленні. 

Страшно було на початку, і зараз трохи є, проте активно використовую інструменти і він проходить. Починаю тренінг з діалогу —  цікавлюся аудиторією, ставлю питання про очікування. Ще допомагають гумор та легкі руханки, професійні тренерські інструменти, розуміння як поводитися в незручній ситуації.

І.Б. У 2019 році я відгукнулася одна з перших, але було страшно. Відчуття, наче стою перед прірвою без парашута і треба зробити крок. На настановчих сесіях щоразу попереджала, що дуже хвилююся та просила колег суворо не судити. А перший повноцінний досвід отримала на онлайн-тренінгу з професійним тренером. Тоді я прочитала один розділ, проте для старту і цього було достатньо.

Неймовірної впевненості додала підтримка колег. Співробітниця з іншого відділу зателефонувала і сказала, що хоче саме до мене на тренінг, бо впевнена, що все вийде. Надихнуло, що хтось повірив у мене. Цими словами вона подарувала мені крила і з того часу я літаю. 

Які ваші якості та навички допомагають в роботі тренера?

О.Б. По-перше, зацікавленість темою: коли ти гориш, це дуже передається групі, росте залученість. По-друге, я цікавлюсь життям компанії. Використовую живі приклади, які будуть зрозумілі всім, та ситуації з попередніх тренінгів: підсвічую болі та питання, які вже вдалося розв’язати, показую, що ці інструменти працюють і що ми вже, маючи знання, досягли успіху з колегами.

Які тренінги вам більше подобається проводити: онлайн та офлайн?

О.Б. Офлайн набагато краще, це не підлягає сумніву. Коли люди бачать одне одного включається зацікавленість, колеги наживо обговорюють свої виробничі питання, діляться досвідом. Окрім знань кожен отримує ще і емоційну підтримку.

І.Б. Зараз люди схиляються до офлайну, відчувається дефіцит живого спілкування. І я змінилася. У мене за цей час стало набагато більше досвіду. В минулому році я навіть викладала два тренінги з системного мислення та проєктного менеджменту в Дія.Бізнес в Полтаві.

Був і особистий виклик: перехід на українську мову. Я хотіла цього ще з 2021 року, але було складно, бо на тренінгах мова дуже відрізняється від побутової, якою ми спілкуємося вдома. Тому перед виступом українською я попередила аудиторію, що це мій перший досвід та попросила мене підтримати. Усе пройшло дуже тепло.

Чи були складні або незручні випадки під час тренінгів?

О.Б. Я б не сказала «складні» — внутрішнє тренерство проходить у сімейному форматі. Але дискусії виникають, особливо коли в команді є декілька напрямків та департаментів. Тоді ми робимо акцент на пошук причини проблеми, бо в кожного свій біль і своє бачення. Щоб допомогти аудиторії знайти спільну мову, я повертаю їх до інструментів, які ми вивчаємо на тренінгу — їх мета вирішити ситуацію, а не знайти винного. Це допомагає подивитися на ситуацію глибше. Так народжується ефективне спілкування між службами.

І.Б. Такі випадки були. Наприклад, коли в один день проходило два онлайн-тренінги з тієї ж компетенції, ми з колегами-викладачами одночасно писали на спільній онлайн-дошці та не розуміли, чому там з’являються приклади, про які мова не йде. Зараз смішно згадувати, але тоді це додало нам стресу на виступі.

А на одному з останніх тренінгів мене спитали: чи цегла — це система? Мені було важко пояснити це простими словами з погляду на тему, яку ми зараз розглядаємо, тож відповідь вийшла складною. Потім я ще довго думала про це питання: як краще було відповісти, які приклади навести. Це особливість тренерської роботи — переживати, чи задовольнила учасників моя відповідь?

Ви довгий час викладали в парі. Як вам цей досвід та як вам зручніше: самостійно чи з підтримкою напарниці?

О.Б. Ми давно працюємо разом, тому, коли почали викладати в парі, жодних непорозумінь не було. Ми одразу розподілили блоки й надалі лише підстраховували одна одну у форс-мажорних ситуаціях коли, наприклад, зникло світло або був важливий дзвінок. Працювати в парі набагато зручніше та спокійніше, але зараз я працюю сама: ми з Іриною з одного відділу, тож хтось із нас має залишатися на робочому місці та контролювати процес. Але й зараз під час тренінгів ми завжди на зв’язку, готові підмінити одна одну.

І.Б. Нові тренери завжди починають разом із досвідченішими. Я почала викладати цю компетенцію раніше. Тому коли Олі необхідно було починати, із задоволенням стала її напарницею. Тим більше, що вона моя колега, ми працюємо в одному відділі. Нам було дуже комфортно. Спочатку я давала їй можливість обирати блоки, потім ми вже ділили матеріал навпіл. У кожної з нас свій досвід, ми додавали різні приклади, завдяки цьому програма щоразу ставала різноманітнішою.

Як початок війни вплинув на вас та на ставлення людей до навчання?

O.Б. Для учасників та викладачів відновлення навчання стало “ковтком свіжого повітря”, поверненням до нормального життя, до своїх прав, до розвитку, до нових знань. Тренінги допомогли зосередитися на майбутньому, на позитиві, відірватися від новин та телеграм-каналів.

І.Б. На мене, як на людину, війна дуже вплинула — її початок збігся з особистими проблемами, тож морально було важко. Зараз відчуваю, що стала більш терплячою, теплішою до інших. З’явилось розуміння, що зараз насправді важливо та цінно.

Не дивлячись на війну, я вирішила робити акцент на офлайн, щоб бачити очі, спілкуватися, отримувати фідбек, обмінюватися емоціями з учасниками. На офлайн виступах зазвичай питаю, чи проходили учасники вже тренінг із цієї компетенції, що вони запам’ятали, адже дехто проходить навчання по другому колу. Такий підхід дає можливість адаптувати програму під аудиторію.

Як тренерство вплинуло на ваше професійне та особисте життя?

О.Б. Завдяки тренерству мені вдалося подолати страх публічних виступів, на нарадах та зустрічах я почуваюся впевненішою. Багато професійних питань я вирішую зараз інструментами, які викладаю. І в повсякденні я почала по-іншому мислити й несвідомо використовувати навички з тренінгу в побуті та спілкуванні.

Моя компетенція «Системне мислення» зачіпає питання критичного мислення, яке я використовую в роботі з інвестиціями. Воно також вплинуло на моє ставлення до подій та новин.

Тренерство — це дуже корисний досвід, який додає впевненості, розширює горизонти, коло спілкування та знань. Я бачу, чим живе компанія, з якими питаннями стикається, це допомагає бути ефективнішою в роботі.

І.Б. За час тренерства я стала досвідченішою та проникливішою, розвинула критичне мислення. Коли ми починали у 2019 році в нас був цілий блок про розпізнавання фейків. Тоді для мене це була нова інформація та і фейків було не так багато. Та коли у 2022 фейки почали з’являтися всюди, я розуміла, як необхідно мати в своєму арсеналі цю навичку.

Я досі хвилююся перед публічними виступами, але з кожним разом зростає моя впевненість, розправляються плечі, хочеться розширювати горизонти. Робота тренера надихає, тому з’явилося бажання освоїти додатково ще одну компетенцію, можливо, «Безперервне вдосконалення». Усі компетенції, так чи інакше, пов’язані із «Системним мисленням», адже на системах будується все наше життя.

Навчання в нашій компанії створене так, щоб тренінги доповнювали один одного й надавали цілісне уявлення про корпоративну культуру та підсилювали навички працівників.

Мені дуже подобається читати про те, як влаштовано наш мозок — найскладнішу систему, цікаво досліджувати способи покращити життя, завдяки правильному користуванню цією системою. Людина — найяскравіший приклад складної та довершеної системи.