Олена Іванова, менеджерка систем якості, Вовчанський ОЕЗ
Поділіться історією свого карʼєрного шляху в компанії.
Працюю в компанії з 2012 року. Прийшла на вакансію лаборантки Вовчанського ОЕЗ. Оскільки місце було декретним, почала шукати інші можливості для професійної реалізації. За рік пройшла конкурсний відбір на посаду економістки ЦДО та продовжила фахове навчання, щоб дійти до рівня начальниці зміни. У 2016 році я вже поєднувала ці дві посади. Паралельно — вивчала вимоги міжнародних стандартів ISO 22000 та ISO 9001. Успішно склала іспити, отримала сертифікат внутрішнього аудитора і вирішила спробувати свої сили в новому напрямку. Зараз я — менеджерка систем якості, а віднедавна за сумісництвом — інженерка з охорони праці Вовчанського та Приколотнянського ОЕЗів.
Чи виникали складнощі в роботі? Хто підтримував і мотивував?
Спершу завжди складно. Вивчення технології виробництва соняшникової олії, мабуть, було для мене найважчим. Запамʼятати усі 135+ транспортних елементів шеретувально-віяльної дільниці (це без врахування обладнання), засвоїти технологічну схему екстракційного цеху. Дуже допомогли колеги, безпосередньо задіяні у виробничих процесах.
Мені постійно щастить перебувати в оточенні професійних та чуйних людей, які залюбки діляться досвідом і надихають мене ставати кращою. Завдяки неймовірній команді менеджерів систем якості я повірила в себе, стала сміливішою, більш цілеспрямованою.
Професійне щастя — чи існує воно?
Гадаю, так. Відчувати, що твоя робота потрібна та важлива, що завдання, які ти виконуєш, дають позитивні результати — хіба не щастя? Тільки треба знайти роботу, яка приноситиме задоволення і дозволятиме реалізувати свій потенціал. І тоді кожен маленький крок вперед в улюбленій справі наближатиме спільні великі досягнення.
Ви досягли чималих професійних успіхів. У чому секрет?
У тому, що я обрала найкращу компанію. В Kernel існує безліч можливостей для професійного та персонального розвитку. Досвід колег-експертів, підтримка керівництва, участь в унікальних навчальних програмах. А Kernel HUB — це взагалі любов з першого погляду. Залишається тільки повірити в себе, поставити цілі та йди до них крок за кроком.
Як на ваше життя та світогляд вплинула війна? Що допомагає увесь цей час триматися?
Війна змінила все. Ми тривалий час перебували під окупацією та інформаційним вакуумом. Два місяці без світла, звʼязку та інтернету, без можливості доступу до звичних речей. Прийти в себе допомогла робота. Виконання невеликих завдань, вирішення незначних задач — і ось ти вже розумієш, що не один. Поруч із тобою люди, які готові підтримати у будь-який момент.
ЗСУ звільнили Харківщину ще восени, проте ситуація у нас досі залишається складною через постійні обстріли. Частина колег евакуювалася до безпечніших регіонів. Я залишаюся на місці та намагаюся тримати себе в тонусі. Менший обʼєм роботи — більше часу на саморозвиток. Адже розкисати — не варіант. Переможемо і станемо вдвічі ефективнішими!
