Ніна Буздуган, токарка, Придніпровський кластер
Що підштовхнуло вас до вибору професії?
Любов до токарської справи у мене з дитинства. Тато був токарем, і мені дуже подобалося спостерігати за тим, як він працює. В один з таких моментів вирішила, що теж хочу стати майстром — розбиратися в кресленнях, працювати за верстатами, створювати деталі.
Бути токаркою — важко?
В роботі немає нічого складного, якщо вона тобі подобається. Свою роботу я обожнюю. У це важко повірити, але технічний процес мене розслабляє, усі проблеми відходять на задній план.
З якими інструментами зазвичай працюєте?
Я однаково вправно працюю з різним обладнанням — свердлильним, токарним і фрезерним верстатами. За необхідності та наявності вільного часу допомагаю чоловікам-колегам. Можу без проблем порізати болгаркою заготовки чи підкрутити болти та гайки в механізмах. Розумієте, мені постійно треба чимось займатися — не люблю сидіти без діла, нудьгувати.
Цікаво, а як на вашу першу появу в колективі відреагували колеги?
Десь пів року приглядалися, як працюю, що вмію. А я вміла та могла виготовляти чимало речей, до того ж — різними способами. І це стало найбільшим здивуванням для чоловічого колективу. Іноді навіть хотілося повісити біля свого робочого місця табличку з написом «Перегляди — платні» 🙂 Втім ми швидко знайшли спільну мову та почали працювати на одному рівні. Зараз у нас дружня команда, усі поважають і цінують одне одного, враховують думки колег при прийнятті рішень. Знають, коли треба підтримати, а коли — розвеселити.
Що б ви порадили жінкам, які працюють у вашій сфері?
Коли чогось дійсно хочете — сміливо йдіть до мети! Близькі люди зрозуміють і підтримають ваш вибір. У разі виникнення будь-яких протиріч шукайте компроміс та знаходьте золоту середину. Бережіть одне одного і будьте щасливими вдома та на роботі!
