Попри загальну тривогу, зовнішні небезпеки та хвилювання за власні родини, команда Kernel з перших днів війни взялася допомагати захисникам. За покликом душі наші колеги доклали дійсно надзусилля у складних реаліях сьогодення, зробивши допомогу військовим і цивільним своїм пріоритетом. Таких корпоративних волонтерів у компанії тисячі, і ми вдячні всім за їхній внесок у наближення перемоги. До річниці незламності ми поспілкувалися з декількома з них про те, що їм найбільше запам’яталося за цей рік підтримки та що саме додає їм снаги щодня.
Ще з перших днів воєнного стану наша команда вирішила – маємо робити все можливе для нашої спільної перемоги!
Багато мешканців міст і селищ зіткнулися з повною нестачею медичної підтримки. Звідусіль надходила інформація про тих, хто вкрай потребував допомоги. Лікарням, шпиталям, пологовим будинкам гостро бракувало ліків та матеріалів.
Тож ми з колегами об’єдналися, розподілили між собою задачі та почали обдзвонювати лікарні України й формувати запити. Писали в соцмережах із закликом ділитися інформацією з тими, хто потребує допомоги. Паралельно почали шукати контакти волонтерів. Так зібрали велику базу контактів та запитів.
Одна з історій, якими ми пишаємося, – про допомогу маленьким пацієнтам «Охматдиту». Лікарні не вистачало портативних УЗД-апаратів. Знайти їх було важко. Логістика на той час теж була жахливою. Але зрештою наполегливість наших зусиль мала успіх – попри всі перешкоди, нам таки вдалося доставити ці апарати на порятунок життів маленьких українців.
Особливе значення для нашої команди має історія допомоги Запорізькому військовому шпиталю. Через велику кількість поранених шпиталь гостро потребував ще однієї операційної для військових. Ми допомогли її обладнати, придбавши операційні столи, апарати вентиляції легень і різноманітні супровідні матеріали. Це неймовірне відчуття! Ми буквально рятували життя на рівні з лікарями.
Перше, що я зробив 24 лютого минулого року, поставив собі питання: «Де від мене та команди буде найбільше користі?». З першого дня війни ми разом з військовою адміністрацією почали реалізовувати фортифікаційні заходи в межах наших областей та взяли участь у підвезенні боєкомплекту до столиці. Організаційні здібності команди та персональні зв’язки ми використали для швидкої допомоги ЗСУ та біженцям. Протягом березня наші водії евакуювали понад 500 людей з оточених Чернігова та Сум, доставляли допомогу на передову та закуповували найнеобхідніше для «наших котиків». За кілька місяців напрацювали багато прямих контактів виробників та логістичних рішень. Тож логічним продовженням стало створення благодійного фонду, щоб мати постійний фінансовий ресурс і спрямовувати його в правильне русло.
Станом на сьогодні БФ SaveUkraine2022 вже реалізував сотні проєктів на десятки мільйонів гривень, частину з них — обʼєднаними зусиллями з відповідальним українським бізнесом, зокрема і з Kernel. У рамках Фонду ми систематично забезпечуємо військових автівками, дронами, засобами звʼязку та військовим приладдям — усім тим, що наближає нашу перемогу. Команда інженерів Придніпровського кластеру постійно долучається до ремонту та обслуговування військової техніки. Поряд із військовим розвиваємо й гуманітарний напрям. Ми реконструювали 5 гуртожитків для безкоштовного проживання вимушених переселенців, яких забезпечили роботою, а десятки наших потужних генераторів рухаються слідом за армією, даючи світло в лікарні звільнених міст України. Бачимо, що війна з нами надовго, але перемога неодмінно буде за нами!
З перших днів повномасштабного вторгнення стало зрозуміло: якщо ми не на передовій, то маємо тут робити все від нас залежне, щоб хлопцям було легше. Цей орієнтир став нашим на весь 2022 рік і до тепер.
Нещодавно одна з бригад, що виходили з Бахмута, потрапила під обстріл і втратила автобус для евакуації загиблих та поранених. Хлопці звернулися до нас по допомогу. Спільно з Кіровоградським і Миколаївським офісами ми придбали для них бус. Я особисто знайшов і пригнав його з Нідерландів. Ми лише замінили масла і загнали його на фронт. Хлопці були в шоці: сіли і поїхали, щоразу повторюючи: «Ми знаємо, якщо до Kernel звернутися, то запит не залишиться без відповіді».
До речі, добрі ініціативи завжди знаходять підтримку, варто тільки розпочати. Мій друг дитинства, який давно живе за кордоном, повністю завантажив бус стерильними хірургічними комплектами, підгузками для дорослих, дав два генератори та чотири білих маскувальних сітки. Медичну складову цього вантажу ми передали до обласної лікарні.
Ми не знаємо, як довго ще знадобиться наша підтримка, але готові надавати її доти, доки буде потрібно для Перемоги!
Ми в закупівлях звикли знаходити необхідне попри всі складнощі. Ця навичка, як ніколи, стала в пригоді в нових українських реаліях. Ще на початку повномасштабної війни мені пощастило вийти на великого постачальника генераторів. Ми викупили зі складу все, що в них було, а це понад 100 маленьких, на 2 кВт, генераторів. До того ж їх вдалося відхопити за старими цінами. Також придбали багато великих генераторів, два з яких встигли поставити до реанімацій харківських лікарень ще до того, як Харків почали бомбити чи не щодня… Пізніше наші генератори були, мабуть, у кожному окопі.
Рік був сповнений викликів, і не завжди щастило так, як тоді на початку. Проте ми не маємо права здаватися, адже за нас борються сотні тисяч військових. Окрім генераторів, ми передавали на передову десятки тепловізорів і радіостанцій, автомобілі, дрони, амуніцію. Готові й надалі підтримувати хлопців усім, чим зможемо. І навіть більше!
Перші два тижні війни були як один день. Ми намагалися дістати все, чого потребувала наша оборона: бронежилети, тактичні окуляри, наколінники, ліхтарики, павербанки, ліки, генератори, теплий одяг. Пам’ятаю, як передали захисникам навіть наші корпоративні худі Kernel. Так цікаво було потім на різних лініях оборони Києва бачити їх на військових.
Запам’яталася й одна із найскладніших наших «операцій» за минулий рік. На початку повномасштабного вторгнення в Куликівці (Чернігівська обл.) на нафтобазі знаходилося 3000 т дизельного палива, яке нам належало. Для нас було принципово, щоб цей скарб жодним чином не дістався танковій бригаді ЗС рф, яка стояла неподалік і дуже потребувала пального. Відтак ми вирішили ризикнути і врятувати свій дизель. Проблемним було все, вантажівки могли просто розстріляти на трасі, саму базу також могли розбомбити, якщо побачать, що вивозять пальне. Наражати на таку небезпеку водіїв у жодному разі не можна було.
Тож ідея керівника Придніпровського кластера перефарбувати бензовози на молоковози виявилася дуже влучною. Я проробив маршрут, яким їхали бензовози, місця їх ночівлі, надав водіям свій телефон для екстреного зв’язку. На деяких ділянках траси домовилися з керівниками блокпостів, провели інструктаж водіїв та домовилися з командуванням сухопутних військ про віддалений супровід і почали перевезення за маршрутом Куликівка – Кіпті – Козелець – Десна – Вишгород – Київ – Обухів – Канів – Золотоноша. Практично по всьому маршруту на різних відстанях, іноді зовсім поруч, перебували військові рф. У Вишгороді, де неодноразово організовували ночівлю, в 100 м від нас почали бомбити заправку. Комендантська година наражала на небезпеку в разі, якщо водій не зможе дістатися пункту ночівлі, на маршрутах слідування можна було натрапити на мародерів. Тобто вся історія з дизелем – це суцільний ризик і небезпека! За два тижні роботи, з урахуванням комендантської години, нам вдалося перевезти весь обʼєм, розподілити та заховати його. Саме цей дизель пізніше знадобився Агробізнесу протягом 2022 року для проведення польових робіт.
Протягом літа та осені ми забезпечували мобільність нашим захисникам, виготовляючи легкі авто. Наразі продовжуємо їх модернізацію, є навіть сміливі проєкти. Один з таких замовили бійці спеціалізованого підрозділу евакуації, що займається розмінуванням, евакуацією трофейної та пошкодженої техніки на деокупованих землях. Проблема в тому, що на таких територіях усе заміновано і є ризик підірватися на пастках. Відтак хлопці звернулися по допомогу. Вони мали підбитий пікап і старий ГАЗ-66. Ми їх поєднали, забронювали днище. Це буде щось на зразок бігфута.
Крім того, після звільнення правобережжя Херсонщини дещо змінили більш нагальні потреби та пріоритети. Ситуація більш динамічна в напрямку роботи пілотів БПЛА, тому також спрямували зусилля в бік виробництва зарядних станцій на кшталт EcoFlow. Вони значно довше заряджаються, але за місткістю однакові, при цьому коштують в 2-3 рази дешевше. Також у період ажіотажу на генератори, змушені були виготовляти і дизельні генератори з більш надійних, дешевих та загальнодоступних компонентів. З незвичного – завдяки роботі вправних токарів робимо приціли та модернізуємо зброю для установок, які збивають шахіди.
Як би не розвивалися події на фронті та в тилу, у майбутньому ми готові допомагати та адаптуватися під потреби часу. Як каже шановний Joe: “Ukraine is steel independent and free»
Інколи обставини сильніші за нас, але 2022 рік показав, що ми сильніші за обставини. Бо допомагаємо з першого дня вторгнення – коли всі в паніці рятували себе та родини, ми паралельно з убезпеченням своїх рідних взялися за підтримку колег та військових.
Спочатку пріоритетом №1 було забезпечення наших працівників, які мобілізувалися. Знаходили необхідне в різних куточках світу і доставляли в Україну. Озираючись назад, досі захоплююся, як командам Kernel вдавалося робити нездійсненне!
Із жовтня Kernel вирішив зробити допомогу адресною та допомагати окремим військовим бригадам. Відтак у кожної бригади з’явився свій куратор з боку HR. Запити різні – від аптечок, принтерів і канцелярії до машин чи тракторців-амфібій, дронів та Starlink. Раніше ми не мали консолідованої інформації, тепер же більше системності – бачимо обсяг допомоги, бачимо свій внесок та впевнені, що надаємо саме ту підтримку, яка необхідна.
Наші підопічні ніколи не просять зайвого. Навіть деколи просять скасувати один із двох запитів. Ми постійно підтримуємо з ними зв’язок – і вдень, і вночі. Іноді пишу з якимось питанням і отримую повідомлення: «Вибач, у нас зараз іде бій, я тобі пізніше відпишу…». І нам хочеться бути з ними на зв’язку.