Протитанкові їжаки, буксирувальні механізми, а ще пічки та не тільки
Коли виробництво зупинилось, ніхто до кінця не розумів, що відбувається і як далеко здатний зайти ворог. У цей момент співробітники заводу переорієнтувались на допомогу. Ми робили все, що могли на той час: виготовляли їжаки – протитанкові та для колісного транспорту, пічки-буржуйки, переобладнували транспорт для військових – встановлювали всередину додаткові лави, допомагали з виготовленням буксирувальних механізмів. Через військкомат віддали свою машину до тероборони. Одним словом, були готові робити все, аби забезпечувати свою армію, а не чужу.
«Отримали задачу, пару днів – і вироби вже їхали на передову»
Запити на допомогу приходили з різних сторін: звертались військові, волонтери, дзвонили з міської влади. Були прохання від наших співробітників, які стали до лав ЗСУ. Організація допомоги мала бути швидка, якісна та «на сьогодні». Але ми всі були настільки змотивовані та об’єднані, що це не лякало, а навпаки додавало сил. Отримали задачу і за пару днів вироби вже їхали на передову.
До справи залучились робітники з усіх цехів, а це близько 30 моїх колег. Наша команда – це кваліфіковані спеціалісти та справжні майстри, тому швиденько розбирались і вперед! Звісно, траплялись запити, які ми не могли виконати, адже у нас не механічний завод і ми просто не маємо необхідного обладнання. Але таких було небагато, а все, що команді було під силу, робили!
Вкладались і діяли суто власними силами. Матеріали діставали з нашого складу металобрухту, переробляли відпрацьовані або запасні механізми тощо. Так само, коли звертались з проханням відшукати хлопцям піддони, чи якесь просте обладнання – відкривали склад, шукали і знаходили.
Як змінились запити та допомога
З часом потреби фронту й те, чим ми можемо бути корисні, почали змінюватись. Відновилась робота підприємства, кількість запитів на виготовлення або переобладнання зменшилась. Але з’явились потреби наших колег-військових. Ми почали збирати на обладнання та закупівлю необхідних речей або приладів. Тримаємо руку на пульсі та актуалізуємо ці запити через певні внутрішні канали. Деякі запити співробітники можуть закрити самі, об’єднавшись. Але іноді ми узгоджуємо з колективом і виділяємо певну суму з бюджету підприємства.
Серед наших колег 45 мобілізованих і ми намагаємось їх підтримувати. Адже допомагати важливо для кожного: і для тих, хто на передовій, і для тих, хто в тилу. І ще невідомо, кого це сильніше підтримує і кому більше потрібно. Переможемо!
